Пригадайте з уроків української літератури, яке значення має закодоване в ребусі поняття.
Міф — це розповідь, що передає уявлення наших далеких предків про створення світу, його будову, про богів і різних фантастичних істот. Наші предки створювали міфи, щоб пояснити незрозумілі явища природи. У цих оповідях часто реальні події змішувались із вигаданими, природні явища набували людських рис, а люди наділялися надзвичайними здібностями.
Які ще усні форми передачі знань про минуле ви знаєте?
Крім міфів, є такі усні форми передачі знань про минуле:
- Легенди
- Перекази
- Казки
- Народні пісні
- Усні оповіді
- Прислів’я та приказки
Усі ці форми передавалися з покоління в покоління та були важливими джерелами знань для людей.
⏳ Поміркуймо
1. У книжках, фільмах, комп’ютерних іграх зустрічаються вислови «міфічні герої», «міфічна сила», «міфічні істоти», «міфічні предмети» тощо. Що, на вашу думку, вони можуть означати?
Ці вислови означають щось неймовірне, фантастичне, що існує лише в легендах або уяві людей. «Міфічні герої» – це персонажі з надзвичайними здібностями, яких не буває в реальному житті, як Геракл або Прометей. «Міфічна сила» – це чарівна, неможлива для звичайних людей міць. «Міфічні істоти» – це вигадані створіння як дракони, кентаври чи русалки. «Міфічні предмети» – це чарівні речі з особливими властивостями, наприклад, чарівна паличка чи скатертина-самобранка.
2. Які з наведених висловів можна використати, розповідаючи про давні міфи, а які — ні? Свою думку обґрунтуйте.
Розповідаючи про давні міфи, можна використати всі ці вислови:
- «Міфічні герої» – у давніх міфах справді були герої з надзвичайними здібностями.
- «Міфічні істоти» – наші предки вірили в існування різних фантастичних створінь.
- «Міфічні предмети» – у міфах часто згадуються чарівні речі з особливими властивостями.
- «Міфічна сила» – герої міфів часто володіли надприродними силами.
Ці вислови точно описують елементи давніх міфів, у яких люди намагалися пояснити світ через фантастичні образи, поєднуючи реальне з вигаданим. У давнину ці розповіді сприймалися як правдиві, хоч і містили неймовірні елементи.
📜 Діємо: практичні завдання
Працюючи з текстом, визначте спільне й відмінне в міфах давнини й сучасних міфах. Результати дослідження запишіть до схеми.
| ВІДМІННЕ (міфи давнини) | СПІЛЬНЕ | ВІДМІННЕ (сучасні міфи) |
|---|---|---|
| Створювалися для пояснення незрозумілих явищ природи і світу | Поєднують реальні й вигадані елементи | Часто створюються навмисно з певною метою (зацікавити туристів, сформувати переконання) |
| Містили розповіді про фантастичних істот, богів та створення світу | Сприймаються деякими людьми як правда, що не потребує перевірки | Можуть використовуватися як засіб маніпуляції та для політичних цілей |
| Виникли в часи, коли люди мали обмежений запас знань | Формують певні уявлення та переконання у людей | Можуть спотворювати історію та “романтизувати” важкі події (війни) |
| Передавалися усно з покоління в покоління | Поширюються між людьми | Можуть бути образливими для певних спільнот |
| Є цінним джерелом знань про життя людей у найдавніші часи | Можуть бути використані навіть для розв’язування війн | |
| Створюються в час, коли є можливість перевірити факти |
⏳ Поміркуймо
На основі слів сучасного українського історика Олександра Зінченка визначте, у чому полягає небезпека міфів для розуміння історії:
Небезпека міфів для розуміння історії полягає в тому, що:
- Коли ми спираємося на міфи замість фактів, то втрачаємо розуміння справжньої природи історичних процесів
- Міфи розривають причинно-наслідкові зв’язки між історичними подіями, що заважає побачити, як одні події призводять до інших
- Ми потрапляємо в пастку спотвореного бачення минулого, тобто неправильно розуміємо те, що насправді відбувалося
Таке викривлене розуміння історії може мати серйозні наслідки, адже історичні міфи можуть використовуватись для маніпуляцій, “романтизації” війн, образи певних спільнот, або навіть для розв’язування нових конфліктів.
🔍 Факт чи фейк?
1. Уважно розгляньте сучасні фото одного із привабливих туристичних об’єктів Львова. Визначте, у чому полягає міф «Львівської копальні кави». Поміркуйте, навіщо сучасні львів’яни створили цей міф.
Міф “Львівської копальні кави” полягає в тому, що нібито у Львові під землею видобувають каву, як корисні копалини в шахтах. На фото видно емблему з написом “Львівська копальня кави” та людей, які працюють під землею як шахтарі. Львів’яни створили цей міф, щоб привабити більше туристів, зробити місто цікавішим для відвідувачів та створити особливу атмосферу навколо кави, яка є важливою частиною культури Львова.
2. Назвіть елементи зображень і відомі факти про каву, які дозволяють розвінчати міф «Львівської копальні кави».
Елементи зображень, які дозволяють розвінчати міф:
- Шахтарі з касками в підземеллі
- Емблема, що стилізована під шахтарську символіку
Факти про каву, які розвінчують міф:
- Кава росте на кавових деревах або кущах, а не під землею
- Кавові дерева ростуть лише в країнах з теплим кліматом (Бразилія, Колумбія, Ефіопія та інші країни біля екватора)
- Україна не має відповідного клімату для вирощування кави
- Каву збирають як плоди, а не копають у шахтах
3. Як ви вважаєте, чи варто розвінчувати подібні міфи? Обґрунтуйте свою думку.
Я думаю, що такі “добрі” міфи не обов’язково розвінчувати, бо:
- Вони створені для розваги й всі розуміють, що це вигадка
- Вони роблять туристичні місця цікавішими й привабливішими
- Такі міфи не спотворюють важливі історичні події та не ображають жодні спільноти
- Вони допомагають розвивати туризм і економіку міста
Але при цьому важливо, щоб відвідувачі розуміли, що це лише цікава вигадка, а не історичний факт. Усі мають знати, як насправді вирощують і виробляють каву.
🔍 Факт чи фейк? Чи був Михайло Грушевський президентом?
Це фейк. Михайло Грушевський не був офіційно президентом України. Це історичний міф, який можна спростувати такими доказами:
- Архівні документи не підтверджують існування такої посади як президент у той час.
- У Конституції УНР від 29 квітня 1918 року немає згадки про посаду президента. Конституція проголошувала Україну суверенною парламентською державою, де верховним органом були Всенародні Збори.
- Немає жодного документа, який був би підписаний Грушевським як президентом УНР.
- Офіційно Михайло Грушевський від березня 1917 до 29 квітня 1918 року обіймав посаду Голови Центральної Ради УНР.
- Володимир Винниченко підтверджував: “Ні одна Конституція Української Революції, ні Центральної Ради, ні Трудового Конгресу не мають у собі такого інституту, ні такої назви. Іноді голову Центральної Ради Михайла Грушевського звали президентом, але ця назва була не офіційна”.
Міф про президентство Михайла Грушевського з’явився спочатку в українській діаспорі та набув поширення в газетних публікаціях. Сам Грушевський інколи використовував візитку французькою “President du Parlament D’Ukraine” (що відповідає посаді Голови Верховної Ради сьогодні) та підписувався як “бувший президент Української Центральної Ради”, але це не означало, що він був главою держави в сучасному розумінні.
Запитання і завдання
Знаю й систематизую нову інформацію
Що зумовлювало появу міфів у давнину?
На початку історії люди мали невеликий запас знань. Їм, як маленьким дітям, усе довкола було незнайомим і незрозумілим. Вони не розуміли чому змінюються день і ніч, звідки на небі взялися зірки, як з’явилися люди. Намагаючись пояснити для себе навколишній світ, люди розповідали історії про предмети, явища та події. У цих розповідях реальні події часто змішувалися з вигаданими, природні явища набували людських рис, а люди наділялися надзвичайними здібностями. Ці оповіді дістали назву міфи. Вони передавалися з покоління в покоління і сприймалися як правда, що не потребувала перевірки.
Чому виникають сучасні історичні міфи?
Сучасні міфи створюють шляхом додавання до реальної події, об’єкта чи постаті вигаданих деталей або властивостей. Іноді це відбувається ненавмисно, коли відсутні достатні докази для відображення достовірної історії. Іноді міфи вигадують навмисно, щоб:
- Зацікавити певним об’єктом (як у випадку з “Львівською копальнею кави”)
- Сформувати стійке переконання щодо певних історичних подій, явищ чи постатей
Як перевірити достовірність історичної інформації?
Щоб перевірити достовірність історичної інформації, потрібно:
- Шукати і вивчати архівні документи (наприклад, Конституцію УНР)
- Дізнаватися думки науковців-істориків (як думки від Українського інституту національної пам’яті)
- Перевіряти, чи є офіційні документи, підписані відповідними особами
- Порівнювати різні джерела і свідчення (як висловлювання Володимира Винниченка про Михайла Грушевського)
Чому важливо критично ставитися до історичних міфів?
Сучасний український історик Олександр Зінченко пояснює: “Міфи небезпечні: коли наше знання про минуле наповнене міфами, а не фактами, — ми втрачаємо розуміння природи історичних процесів. Причинно-наслідкові зв’язки розриваються тими міфами. І ми опиняємося в пастці спотвореного міфом бачення минулого”. Деякі міфи “романтизують” важкі криваві війни, інколи можуть бути образливими для певних спільнот. Міфи, які спотворюють історію, є шкідливими й можуть навіть використовуватися для розв’язування війн.
Обговоріть у групі
Як ви розумієте вислів: «Міфи — це куряча сліпота на дорозі історії»? Що означає «розвінчати міф»? Що для цього потрібно зробити?
Як ви розумієте вислів: «Міфи — це куряча сліпота на дорозі історії»?
Цей вислів означає, що міфи заважають нам чітко бачити справжню історію, як куряча сліпота (хвороба, коли людина погано бачить у сутінках) заважає розрізняти предмети на дорозі. Міфи спотворюють наше розуміння минулого, розривають зв’язки між причинами і наслідками подій, через що ми не можемо правильно зрозуміти, що насправді відбувалося в історії.
Що означає «розвінчати міф»?
Розвінчати міф — це означає довести його неправдивість за допомогою перевірених фактів і документів. Це як зняти красиву, але неправдиву обгортку з історичної події чи особи і показати, що насправді там всередині.
Що для цього потрібно зробити?
Щоб розвінчати міф, потрібно:
- Знайти справжні документи та факти з того часу
- Уважно їх вивчити і порівняти з поширеним міфом
- Знайти докази, які спростовують міф
Мислю творчо
Розвінчуємо міфи. Розгляньте скриншот допису в мережі «Фейсбук» (Facebook), у якому поширюється сучасний міф про українську мову. Проведіть власне дослідження за допомогою інтернет-ресурсів:
а) У чому суть міфу про українську мову?
Суть міфу полягає в твердженні, що в 1934 році в Парижі відбувся конкурс краси мов, де українська мова зайняла третє місце після французької та перської за критеріями фонетики, лексики, фразеології та структури речень. Також стверджується, що за мелодійністю українська мова посіла друге місце серед мов світу після італійської.
б) Коли і за яких обставин виник цей міф?
Цей міф почав поширюватися ще в кінці ХХ століття. Він виник в часи, коли потрібно було підняти престиж української мови. Цікаво, що подібні міфи про “конкурси мов” існують і в інших країнах, де також стверджують, що їхня мова зайняла призове місце.
в) Хто з діячів був причетний до формування міфу?
Неможливо встановити конкретних авторів цього міфу. Він поширювався спочатку усно, а потім активно розповсюджувався в інтернеті та соціальних мережах різними людьми, які вірили в його правдивість.
г) Якими доказами спростовується міф про українську мову?
Міф спростовується такими доказами:
- Немає жодних офіційних документів про проведення такого конкурсу в Парижі
- Відсутні наукові критерії для визначення “краси” чи “мелодійності” мови
- Жодне серйозне лінгвістичне джерело не згадує про такий конкурс
- Неможливо об’єктивно порівняти всі мови світу за такими суб’єктивними критеріями
Чи варто руйнувати подібні міфи?
Я вважаю, що такі міфи треба розвінчувати, бо правда важливіша за приємні вигадки. Як вказано в підручнику: “коли наше знання наповнене міфами, а не фактами, ми втрачаємо розуміння природи історичних процесів”. Українська мова справді красива і мелодійна, але нам не потрібні вигадані конкурси, щоб це довести. Краще вивчати справжню історію нашої мови, її багатство і унікальність, які підтверджені науковими дослідженнями.