§23. Середньовічні імперії. Візантійська імперія — наступниця Риму

Зміст ГДЗ Україна і світ 7 клас Щупак

Пригадайте. Що таке «імперія»? Які ознаки відрізняють імперію від інших держав? Чи існують імперії у сучасному світі?

Імперія — це складна політична організація, в якій центральна держава контролює слабші периферійні держави або території. Основні ознаки, що відрізняють імперію від інших держав, включають:

1. Централізована влада: Імперія має єдину суверенну владу, яка контролює велику територію або кілька територій і народів.
2. Контроль над периферією: Центральна держава здійснює контроль над підлеглими територіями, які можуть зберігати певну автономію, але підпорядковуються імперському центру.
3. Різноманітність населення: Імперії часто включають різні етнічні, культурні та релігійні групи.
4. Експансія: Імперії зазвичай розширюються шляхом завоювань. Прагнула не просто до захоплення земель, а поширення власного світогляду, у вигляді «єдино правильної» релігії, серед язичників.
5. Влада імператора мала Божественне освячення та вважалася священною

У сучасному світі класичні імперії, як у минулому, не існують. Однак деякі держави можуть демонструвати імперські амбіції або вплив, наприклад, через економічну, політичну або військову експансію.

1. ІМПЕРІЇ У СЕРЕДНЬОВІЧЧІ

Поміркуймо!

Як ви розумієте вислів Бенджаміна Франкліна: «Великі імперії, як і великий пиріг, починають кришитися з країв»?

Цей вислів означає, що великі імперії часто починають втрачати свою цілісність і стабільність з периферії, тобто з віддалених провінцій або територій. Це може бути через те, що центральна влада не може ефективно контролювати віддалені регіони, що веде до їхнього відокремлення або занепаду. Франклін використовував цей вислів у сатиричному контексті, щоб підкреслити, як важко управляти великими територіями та як легко вони можуть розпастися на частини.

Пригадайте, що стало причиною падіння Римської імперії.

Падіння Римської імперії було спричинене поєднанням внутрішніх і зовнішніх факторів. Внутрішні проблеми включали політичні розбрати, економічні труднощі та корупцію. Зовнішні фактори включали натиск варварських племен, таких як гуни та вандали. Ці фактори послабили імперію і зробили її вразливою перед ворогами.

Діємо: практичні завдання

Яка роль у події коронації належала церкві?

Церква відігравала центральну роль у коронації французького короля Карла VII в Реймському соборі. Церемонія коронації мала релігійний характер, оскільки король отримував благословення від церкви, що символізувало божественне право на правління. Це підкреслювало зв’язок між церквою і державою, де церква надавала легітимність владі монарха.

Що може свідчити про релігійний сенс існування імперій?

Релігійний сенс існування імперій часто полягав у тому, що вони вважалися інструментами божественного провидіння. Імператори могли розглядатися як обрані Богом для керівництва своїми народами, а релігія використовувалася для зміцнення їхньої влади та об’єднання різних етнічних і культурних груп під єдиним правлінням.

Поміркуйте, чому Рим вважається «столицею» католицизму.

Рим вважається «столицею» католицизму через його історичне значення як центру Римської імперії та місця розташування Ватикану, де знаходиться резиденція Папи Римського. З часів раннього християнства Рим став важливим релігійним центром, і саме тут розвивалася католицька церква.

2. ІМПЕРАТОРСЬКА ВЛАДА У ВІЗАНТІЇ

Діємо: практичні завдання

За допомогою додаткових джерел інформації визначте, якими повноваженнями володів василевс. Як складалися відносини василевсів із церквою?

Василевс, титул, що використовувався для позначення імператора Візантійської імперії, мав широкі повноваження, які охоплювали як світську, так і релігійну сфери. Василевс був не лише політичним лідером, але й вважався покровителем церкви. Його влада була абсолютною, і він мав право приймати закони, керувати армією, вести дипломатичні переговори та управляти економікою імперії.

Відносини василевсів із церквою були тісними й взаємозалежними. Василевс вважався захисником православної віри й мав значний вплив на церковні справи. Він міг призначати патріарха Константинопольського, що було однією з найвищих посад у церкві. Церква, своєю чергою, підтримувала владу василевса, надаючи йому легітимність і духовну підтримку. Це взаємодіяло з концепцією “симфонії” між церквою і державою, де обидві інституції працювали разом для підтримки стабільності та порядку в суспільстві.

Таким чином, василевс мав значний вплив на церковні справи, а церква підтримувала його владу, що створювало міцний союз між державою і релігією у Візантійській імперії.

Поміркуймо!

Чому влада василевсів виявлялася досить хиткою?

Влада василевсів часто була хиткою через кілька причин:

1. Політичні інтриги та заколоти: Візантійська імперія була відома своєю складною політичною сценою, де частими були змови та перевороти. Претенденти на трон могли використовувати незадоволення серед аристократії або військових для повалення чинного імператора.
2. Зовнішні загрози: Постійний тиск з боку сусідніх держав і варварських племен вимагав від василевса постійної уваги до військових справ, що могло послабити його внутрішню позицію.
3. Економічні труднощі: Економічні кризи могли підірвати довіру до правління василевса, особливо якщо вони не могли забезпечити стабільність і процвітання.
4. Церковні конфлікти: Релігійні суперечки, такі як іконоборство, могли розділити суспільство і послабити імператорську владу.

Що було більш впливовим — сам титул чи влада конкретної людини?

Впливовішою зазвичай була влада конкретної людини, а не просто титул василевса. Хоча титул надавав певний авторитет і легітимність, реальна сила залежала від особистих якостей імператора, його здатності керувати державою, підтримувати внутрішній порядок і захищати імперію від зовнішніх загроз. Імператори з сильними лідерськими якостями могли зміцнити свою владу і залишити значний слід в історії, тоді як слабкі правителі часто ставали жертвами політичних інтриг і заколотів.

3. ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВИ І СУСПІЛЬСТВА

Імператорська влада Візантії опиралася на ефективний державний апарат, систему податків і стабільну грошову одиницю — золотий солід. Армія складалася з селянського ополчення, згодом її ядро складали регулярні військові тагмати, переважно з іноземних найманців. Флот оснащувався кораблями з “грецьким вогнем”.

Римські закони були упорядковані в “Кодексі Юстиніана”, що став основою правової системи Візантії та вплинув на законодавство Європи.

Грецька мова стала офіційною мовою влади з VI століття. Культурні надбання передавалися через освіту, успадковану від античності.

Християнська церква, під контролем імператора, забезпечувала єдність підданих і їх відданість владі.

4. ВІЗАНТІЯ В VI–XII століттях — ГЕОГРАФІЯ ІМПЕРІЇ

Діємо: практичні завдання

Розгляньте інфографіку. Охарактеризуйте зовнішню політику Юстиніана І. Поміркуйте, чим були зумовлені військові перемоги Римської імперії?

Зовнішня політика Юстиніана І була спрямована на відновлення величі Римської імперії шляхом повернення втрачених територій. Він:

• Спрямував великий флот до узбережжя Північної Африки.
• Захопив територію королівства вандалів і знищив його.
• Захопив Сицилію і закріпився на півдні Італії.
• Вдалося захопити Рим і Середню Італію, утворивши намісництво (екзархат) з центром у Равенні.

Чим були зумовлені військові перемоги Римської імперії?

Військові перемоги Юстиніана I були зумовлені кількома факторами:

1. Сильна армія: Реформована і добре організована армія, здатна до ефективних військових кампаній.
2. Стратегічне планування: Чітка стратегія відновлення контролю над колишніми римськими територіями.
3. Ефективне керівництво: Талановиті воєначальники, такі як Велізарій, які успішно виконували поставлені завдання.
4. Політична воля: Рішучість Юстиніана відновити імперську владу на Заході й повернути колишню славу Риму.

Робота з картою

Розгляньте карту «Європа у другій половині VІ ст. Візантія за правління Юстиніана І», подану в електронному додатку. Визначте, які території входили до складу Візантії наприкінці правління Юстиніана І. Охарактеризуйте зовнішню політику Візантійської імперії

Наприкінці правління Юстиніана І до складу Візантії входили:

• Північна Африка (після перемоги над вандалами).
• Італія, включаючи Рим і Сицилію.
• Частини Іспанії.
• Балканський півострів.
• Мала Азія (сучасна Туреччина).
• Сирія, Єгипет
• Південна частина Криму
• Південна частина піренейського півострова

Діємо: практичні завдання

Розгляньте схему. Схарактеризуйте особливості розвитку Візантії. За матеріалами параграфа та інфографікою складіть коротку розповідь на тему: «Особливості розвитку Візантії у VІ–ХІ ст.».

Візантійська імперія в період VІ–ХІ ст. зазнала значних змін, які визначили її розвиток:

1. Збереження міст як центрів ремесла і торгівлі: Візантія зберегла міську культуру, де міста залишалися важливими центрами економічної активності.
2. Великі прибутки скарбниці: Завдяки контролю над торговими шляхами та ефективному управлінню, імперія отримувала значні доходи.
3. Військові кампанії Юстиніана І: Юстиніан І провів успішні військові кампанії, розширивши територію імперії, зокрема в Північній Африці та Італії.
4. Вторгнення племен: Імперія стикалася з вторгненнями слов’ян і арабів, що вимагало постійної військової готовності.
5. Формування прошарку вільних селян-общинників: Соціальна структура включала вільних селян, які були основою аграрної економіки.
6. Невдалі спроби відновлення Римської імперії: Попри успіхи Юстиніана, спроби повного відновлення Римської імперії не увінчалися успіхом через внутрішні та зовнішні виклики.

Ці особливості визначили політичну та економічну стабільність Візантії, а також її здатність протистояти зовнішнім загрозам протягом кількох століть.

5. ВІЗАНТІЯ І СЛОВ’ЯНИ

ДУМКИ ІСТОРИКІВ

Французький історик Жильбер Дагрон: «Візантія являє собою інший спосіб існування та інший спосіб бути європейцем». Як ви розумієте висловлювання Жильбера Дагрона? Відповідь аргументуйте.

Це висловлювання підкреслює унікальність Візантійської імперії в контексті європейської історії. Візантія поєднувала в собі римську правову систему, грецьку культуру та християнську релігію, створюючи особливу цивілізацію. На відміну від західноєвропейських держав, Візантія зберегла традиції античного світу, що вплинуло на її політичну, культурну та релігійну структуру. Її існування демонструвало альтернативний шлях розвитку європейської цивілізації, де східні та західні елементи перепліталися, формуючи унікальну ідентичність.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

I. Знаю й систематизую нову інформацію

1. Дайте визначення понять: «василевс», «імперія», «експансія», «монотеїзм», «коронація», «тагмати».

1. Василевс: Це титул, який використовувався в Східній Римській імперії (Візантії) для позначення імператора. Василевс вважався намісником Бога на Землі і мав владу, яка включала керівництво державним апаратом, видачу законів, судову владу та командування військом.
2. Імперія: Це форма державного устрою, яка характеризується великою територією, що об’єднує різні народи під владою єдиного правителя. Імперії створювалися шляхом воєнних захоплень і мали релігійний сенс існування, прагнучи поширити свою релігію серед інших народів.
3. Експансія: Це агресивна форма зовнішньої політики, спрямована на постійне розширення територій шляхом приєднання територій інших держав. Експансія була основним двигуном розвитку імперій, забезпечуючи ресурси і сенс їх існування.
4. Монотеїзм: Віра в існування єдиного Бога. У контексті імперій, монотеїзм слугував обґрунтуванням для централізованої влади єдиного правителя, який вважався намісником Бога на Землі.
5. Коронація: Це церемонія, під час якої особа офіційно стає монархом. У Візантії коронація була важливою подією, яка підкреслювала роль церкви у легітимації влади імператора.
6. Тагмати: Це регулярні війська Візантійської імперії, які складалися здебільшого з найманців іноземного походження. Тагмати були частиною військової системи Візантії.

2. Якими були особливості державного і суспільного розвитку Візантії

Візантія, або Східна Римська імперія, мала унікальну цивілізацію завдяки поєднанню грецької культури, християнської релігії та римського державного устрою. Верховна влада належала імператору (василевсу), який мав значні повноваження і вважався намісником Бога на Землі. Державний апарат був ефективно організований з численним чиновництвом та системою податків.

Економічну міць забезпечував золотий солід, а військова сила спиралася на регулярні війська (тагмати) та флот зі швидких кораблів з “грецьким вогнем”. Римські закони були впорядковані у “Звід цивільного права” за Юстиніана І, що вплинуло на законодавство всієї Європи.

Культура Візантії була тісно пов’язана з грецькою мовою та освітою, успадкованою від античності. Християнська церква мала значний вплив і майже була частиною державного апарату, забезпечуючи єдність підданих та відданість імператору.

3. Як змінювалися територіальні межі Візантії впродовж VІ–Х ст.?

Територіальні межі Візантійської імперії зазнали значних змін протягом VI–X століть. Ось основні етапи цих змін:

1. VI століття: За правління імператора Юстиніана I (527–565 рр.), Візантія досягла свого найбільшого територіального розширення. Юстиніан провів успішні військові кампанії, які дозволили повернути під контроль імперії значну частину Західної Римської імперії, включаючи Італію, Північну Африку та частину Іспанії.
2. VII століття: Після смерті Юстиніана територія імперії почала зменшуватися. Візантія втратила більшість своїх італійських володінь через вторгнення лангобардів. На Балкани все частіше нападали слов’яни, а араби завоювали Сирію, Єгипет і Північну Африку. До кінця VII століття імперія втратила статус потужної середземноморської держави.
3. VIII–IX століття: Візантія зберегла контроль над Малою Азією, Балканами. Було створено систему фем — військових округів, що допомогло стабілізувати ситуацію в умовах постійних зовнішніх загроз.
4. IX століття: За часів Македонської династії (867–1056 рр.), особливо за правління Василія I, імперія почала відновлювати свої позиції. Територія була розширена за рахунок болгарських земель та повернення північних частин Сирії і Месопотамії.

Таким чином, територіальні межі Візантії постійно змінювалися внаслідок воєнних дій, внутрішніх реформ та зовнішніх загроз, що відображало складну політичну і військову ситуацію в регіоні протягом цих століть.

II. Обговоріть у групі

Об’єднайтеся в групи та визначте особливості внутрішньої і зовнішньої політики візантійських імператорів Юстиніана І та Василія І. Результати роботи оформіть у вигляді таблиці

III. Мислю творчо

З-поміж візантійських імператорів було чимало правителів, які мали почесний статус і походження. Але принаймні був один випадок, коли до влади прийшов виходець із селянського середовища. Прочитайте статтю Олексія Мустафіна «Імператор-простолюдин». Сотник Фока та початок нової доби візантійської історії» на інтернет ресурсі «Історична правда» від 13 травня 2019 року. Підготуйте проєкт, присвячений сотнику Фоці. Презентуйте його в клас.

Вступ

Імператор Фока (правив з 602 по 610 рік) був одним з небагатьох візантійських імператорів, які походили з простолюду. Його сходження на престол було наслідком військового перевороту, і він залишив значний слід в історії Візантії.

Походження та сходження на престол

• Походження: Фока походив із селянського середовища і служив у візантійській армії, де дослужився до звання сотника.
• Переворот: У 602 році, через невдоволення політикою імператора Маврикія, армія підняла бунт, і Фока був обраний лідером повстанців. Він захопив Константинополь і став новим імператором.

Внутрішня політика

• Репресії: Правління Фоки відзначалося жорстокими репресіями проти попередньої еліти та опозиції.
• Фінансова політика: Він намагався полегшити податковий тягар для простолюду, але його правління було нестабільним через внутрішні конфлікти.

Зовнішня політика

• Війни з Персією: Фока не зміг ефективно протистояти перським вторгненням, що призвело до втрати територій.
• Відносини з церквою: Він підтримував православну церкву і мав добрі стосунки з римським папством.

Наслідки правління

• Дестабілізація імперії: Його правління призвело до хаосу в державі та послаблення центральної влади.
• Зміна династії: У 610 році Фока був повалений Іраклієм, який заснував нову династію і розпочав реформування імперії.

Висновок

Фока, будучи вихідцем із простолюду, став символом можливостей соціальної мобільності в Візантії. Його правління було коротким і хаотичним, але воно підготувало ґрунт для подальших реформ під керівництвом Іраклія.