§3. Слов’яни

Зміст ГДЗ Історія: Україна і світ 7 клас Васильків 

Згадайте…

Слов’яни – це велика етнічна та мовна група індоєвропейських народів. Вони населяють значну частину Центральної, Східної та Південно-Східної Європи. До слов’ян належать такі сучасні народи як українці, росіяни, білоруси, поляки, чехи, словаки, серби, хорвати, болгари та інші. — коли тривало велике розселення слов’ян.

Велике розселення слов’ян відбувалося в VI-VIII століттях нашої ери. В цей період слов’янські племена активно розселялися зі своєї прабатьківщини, розташованої між Віслою, Дніпром і Дунаєм, на значні території Центральної, Східної та Південно-Східної Європи. Вони заселили басейни Ельби, Одеру, Вісли, Дніпра, Дунаю, проникли на Балканський півострів.

Як ви розумієте…

Прабатьківщина – це територія, де відбувалося формування певного етносу чи групи споріднених етносів до початку їх розселення на інші землі. Для слов’ян прабатьківщиною вважається регіон між річками Вісла, Дніпро і Дунай, де в першій половині I тис. н.е. проживали їхні предки. Саме звідси в VI-VIII ст. почалася слов’янська експансія.

3.1. Походження та розселення слов’ян

2. Назвіть народи, що належать до західних, східних та південних слов’ян.

До західних слов’ян належать поляки, чехи, словаки, лужицькі серби.

До східних слов’ян – українці, білоруси, частина росіян.

До південних слов’ян – болгари, серби, хорвати, словенці, македонці, боснійці, чорногорці.

3. Чому терени на захід від прабатьківщини слов’ян були малозаселеними на час їхнього «великого розселення»?

1. Місцеве населення, насамперед германські племена, під час Великого переселення народів зміщувалося далі на захід та південний захід, залишаючи ці землі малозаселеними.
2. Частина слов’ян та германців була поневолена гунами у IV ст. і змушена переселятися разом з ними ближче до кордонів Римської імперії. Це також призвело до зменшення населення на цих територіях.
3. У VI-VII ст. слов’яни самі почали наступальні дії й досить швидко зайняли ці малозаселені землі на заході, півдні, півночі та сході від своєї прабатьківщини.

Тобто, поєднання міграцій германців далі на захід, поневолення частини місцевого населення гунами та власна експансія слов’ян на малозаселені території дозволили їм швидко опанувати великі простори під час “великого розселення”.

3.2. Слов’янські племена і племінні союзи на теренах України

1. Простежте за картою розселення слов’янських племен на території сучасної України.

Згідно з картою, слов’янські племена на території сучасної України були розселені таким чином:

• Поляни – в Середньому Подніпров’ї, з центром у Києві
• Древляни – на Правобережжі Дніпра, на північ від полян
• Сіверяни – на Лівобережжі Дніпра та в басейні Десни
• Уличі – між Південним Бугом і Дніпром
• Тиверці – між Дністром і Прутом
• Білі Хорвати – в Прикарпатті
• Волиняни – на Волині

2. Чи можна вважати утворення племінних союзів достатньою умовою для утворення в майбутньому держави на теренах їхнього проживання? Поясніть свої міркування.

Утворення племінних союзів було важливим кроком на шляху до формування держави, але не достатньою умовою. Для виникнення держави потрібні були також:

• Подальше зміцнення влади князів і їх дружин
• Встановлення контролю над певною територією
• Збір данини з населення
• Розвиток ремесел, торгівлі
• Поява писемності, законів тощо.

Тобто племінні союзи були перехідною формою від родоплемінного ладу до ранньодержавних утворень.

3. Розгляньте схему. Пригадайте відомі вам події, що на ній відображені. Визначте елементи, про які ще треба дізнатися..

1. Франки: Один з германських народів, що оселився на території сучасної Франції і Німеччини.
2. Германці та варвари: Загальні терміни, що використовуються для позначення різних племен, які не належали до Римської імперії.
3. Венеди, Славини, Анти: Східноєвропейські слов’янські племена.
4. Готи: Германське плем’я, яке розділилося на вестготів та остготів і грало важливу роль у падінні Західної Римської імперії.
5. Гуни: Кочові племена, що створили могутню імперію в IV-V століттях.
6. Авари: Кочовий народ, що вторгся на територію Європи в VI столітті.
7. Рим (476): Падіння Західної Римської імперії у 476 році.
8. Константинополь (330): Перенесення столиці Римської імперії до Константинополя (сучасний Стамбул) у 330 році.
9. Напрямки стрілок: Вказують на міграції та вторгнення різних племен і народів.

Ще потрібно дізнатися про археологічні культури слов’ян на прабатьківщині, більш детально про взаємодію з іншими народами під час розселення, про формування окремих слов’янських етносів.

3.3. Історичні джерела про життя давніх слов’ян

1. Чи пов’язані поява та зміцнення впливу князів і князівських дружин з майбутнім процесом формування держави у слов’ян? Поясніть свої міркування.

Так, поява та зміцнення впливу князів і князівських дружин були безпосередньо пов’язані з процесом формування держави у слов’ян. Князі поступово зосереджували у своїх руках владу, отримували право збирати данину з населення. Це разом з військовою здобиччю збільшувало їхній вплив і дозволяло утримувати князівську дружину – загін найкращих воїнів. Князі з дружинами встановлювали контроль над певними територіями, що було важливим кроком до створення держави. Хоча суспільні питання ще часто вирішувалися на народних зборах – вічах, влада поступово переходила до рук князів. Це сприяло політичній консолідації та державотворенню.

2. Кого називають язичниками? Чому, на вашу думку, давні слов’яни поклонялися силам природи?

Язичниками називають людей, які сповідують традиційні політеїстичні вірування, тобто вірять у багатьох богів. Давні слов’яни були язичниками й поклонялися силам природи, тому що:

• Природа мала величезне значення для їхнього життя, адже вони займалися землеробством, скотарством, бортництвом тощо. Від природних умов залежало їхнє виживання.
• Слов’яни обожнювали й одухотворяли природні явища і стихії, вбачаючи в них прояви надприродних сил.
• Поклоніння силам природи було традиційним для ранніх форм релігії, характерних для родоплемінного ладу.

3. Звідки вчені дізнаються про вірування та заняття давніх слов’ян? Дізнайтеся з доступних вам джерел, ким були Прокопій Кесарійський, Маврикій Стратег і Йордан. Чим цінні для нас їхні свідчення про антів та склавинів?

Вчені дізнаються про вірування та заняття давніх слов’ян з різних історичних джерел:

• Археологічних (залишки поселень, знаряддя праці, ідоли богів тощо)
• Писемних (твори візантійських, арабських авторів, літописи)
• Фольклорних та етнографічних (обряди, звичаї, казки й легенди, збережені в народі)

Прокопій Кесарійський – візантійський історик VI ст., автор твору “Війна з готами”, де вперше згадано склавинів.

Маврикій Стратег – візантійський імператор кінця VI – початку VII ст., автор військового трактату “Стратегікон”, де описано побут слов’ян.

Йордан – готський історик VI ст., автор твору “Про походження і діяння готів”, де згадано антів.

Їхні свідчення цінні тим, що це найдавніші писемні згадки про слов’ян, зокрема про антів і склавинів. Вони дають уявлення про розселення, суспільний устрій, побут, звичаї та військову справу давніх слов’ян.

Перевірте себе

1. Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне такими словами: Коли __? Що __? Хто __? Де __? Звідки ми можемо дізнатися про ___? Чому ___? Як ___? Який результат ___? Запропонуйте свої запитання в класі.

• Коли вперше згадується самоназва “слов’яни”?
• Що спільного було між склавинами й антами?
• Хто такі анти, на думку Михайла Грушевського?
• Де проживали поляни, сіверяни, древляни та інші племена?
• Звідки ми можемо дізнатися про життя давніх слов’ян?
• Чому князі отримали право збирати данину з населення?
• Як називалися загальні збори, де вирішувалися суспільні питання?
• Який результат мали контакти слов’ян з іншими народами?

2. Басейни яких річок окреслюють межі прабатьківщини слов’ян?

Межі прабатьківщини слов’ян окреслюють басейни річок Вісли на заході та Дніпра і Дону на сході.

3. У яких століттях відбувалося розселення слов’ян?

Розселення слов’ян відбувалося у V-VII століттях.

4. Поміркуйте, як проживання в природних зонах лісу і лісостепу вплинуло на заняття, вірування і побут давніх слов’ян. Які чинники сприяли об’єднанню слов’ян у племінні союзи?

Проживання давніх слов’ян у природних зонах лісу і лісостепу значно вплинуло на їхні заняття, вірування і побут:

1. Заняття – природні умови сприяли розвитку землеробства (вирощування зернових і городини), скотарства, бортництва (бджільництва), полювання, рибальства. Ліси давали деревину для ремесел – теслярства, столярства. Надлишки продуктів і хутро продавали в інші країни, зокрема в Константинополь.
2. Вірування – слов’яни були язичниками, поклонялися силам природи й божествам, що уособлювали господарські заняття. Особливо шанували Перуна – бога грому. Це пов’язано з важливістю природних явищ для землеробства.
3. Побут – слов’яни жили в дерев’яних хатинках, селячись далеко один від одного. Вміли виготовляти ліпний керамічний посуд, примітивні знаряддя праці. Контакти з іншими народами сприяли розвитку побуту.

Об’єднанню слов’ян у племінні союзи сприяли такі чинники:

1. Спільність мови, вірувань, побуту різних слов’янських племен
2. Необхідність захисту від зовнішніх ворогів, зокрема гунів
3. Розвиток торгівлі, контактів між племенами
4. Зміцнення влади князів і їх дружин, які могли очолити об’єднання племен
5. Розселення на нових територіях, де племена селилися поруч

Тобто спільне походження, схожий спосіб життя, зовнішні загрози та внутрішні процеси розвитку суспільства вели до формування більших міжплемінних союзів у слов’ян.

5. Вправа «Картосхема». Створіть картосхему напрямків розселення слов’ян.

Картосхема напрямків розселення слов’ян має включати рух на південь до Греції й Балкан, на захід до німецьких земель, на північ до Балтики, на схід до території України, Білорусі, Польщі.