Стародавній Єгипет

Розташований у пустелі Північно-Східної Африки. На півночі країну омивають води Середземного моря, а на сході – Червоного моря. З півдня на північ Єгипет перетинає річка Ніл – одна з найбільших річок у світі.

Долина Нілу вузька – лише декілька кілометрів у кожний бік від річки. Далі розкинулися пустелі: на заході – Лівійська, на сході – Аравійська.

У верхній течії Ніл долає кам’яні пороги. Впадаючи в Середземне море, річка розділяється на декілька рукавів у формі грецької літери “дельта”. Звідси й назва дельти Нілу.

Щороку Ніл розливається й заливає свою долину на три місяці. Це зволожує землі та вкриває їх родючим мулом.

Зародження цивілізації

Зародження цивілізації Стародавнього Єгипту відбулося в IV тисячолітті до н.е. Ключову роль у цьому відіграла річка Ніл, регулярні розливи якої насичували родючим мулом прибережні землі, створюючи сприятливі умови для ведення землеробства.

З’являються міста, розвивається писемність у вигляді ієрогліфів – це були важливі ознаки формування цивілізації.

Величезне значення мали жерці, які відали релігійними обрядами й нібито вміли передбачати розливи Нілу.

Утворення та функціонування держави

IV–I тис. до н. е.

Близько 4 тисяч років до н.е. у долині Нілу виникли перші дрібні царства.

Наприкінці 4 тисячоліття до н.е. єгипетські царства об’єдналися у дві держави – Північне царство у Нижньому Єгипті та Південне царство у Верхньому Єгипті.

Близько 3000 року до н.е., володар Південного царства Нармер (за іншою версією це був фараона Міна чи його ще називали Менес) переміг і об’єднав Верхній і Нижній Єгипет.

Отже, завдяки зусиллям фараона Нармера було подолано роздробленість Єгипту і створено централізовану державу зі столицею у Мемфісі. Це мало величезне значення для подальшого розквіту єгипетської цивілізації.

Історію Стародавнього Єгипту традиційно поділяють на такі періоди:

Ранні царства
Давнє царство (столиця Мемфіс): XXVIII—XXIII ст. до н. е.
Середнє царство (столиця Фіви): XXI—XVIII ст. до н. е.
Нове царство (Фіви): XVI—XI ст. до н. е.
Пізнє царство (занепад Єгипетської держави): послаблення Єгипетського царства в XI—IV ст. до н. е.

Між цими періодами були перехідні часи, коли держава розпадалася на окремі області (номи). Також виділяють понад 30 династій правителів.

В період Давнього царства (III тисячоліття до н.е.) будували великі піраміди, найбільша з яких належить фараону Хеопсу. Поруч з нею знаходиться Великий Сфінкс.

В період Нового царства (II тисячоліття до н.е.) фараон Ехнатон здійснив релігійну реформу, запровадивши поклоніння єдиному богу Атону, але реформа виявилася невдалою.

Його син Тутанхамон відомий завдяки своєму нерозграбованому пишному похованню.

Основними соціальними групами в Стародавньому Єгипті були:

Фараон – наслідний правитель
Вельможі
Писарі
Простий народ
Раби

Зображення основних соціальних груп в Стародавньому Єгипті

Фараон та його влада

Слово “фараон” походить від давньоєгипетського виразу “пер-о”, що означає “великий дім”, тобто царський палац. Термін “фараон” як постійне найменування єгипетського правителя з’являється в джерелах з XV ст. до н.е., за часів фараона Тутмоса III. Згодом слово увійшло в грецьку мову, а потім і до європейських мов.

Особливості влади й становища

Фараон вважався живим втіленням бога Гора на землі та нащадком бога Озіріса. Він отримував свою владу від верховного бога сонця Ра.
Фараон був одноосібним правителем держави та верховним жерцем
Символами його влади були: подвійна корона (червоно-біла), що символізувала владу над Верхнім та Нижнім Єгиптом; скіпетр, отриманий нібито від бога Ра; кнут як символ права покарання
Всі розпорядження в державі йшли від імені фараона і виконувалися як воля богів. Командувати військом міг лише фараон
Для управління державою фараон призначав номархів, суддів, начальників
Влада передавалася у спадок синові чи іншому родичеві після смерті фараона
Фараон вважався гарантом світового порядку, уособленням життєвої сили Єгипту. Від нього залежали розливи Нілу
Життя та діяльність фараона були жорстко регламентовані ритуалами
Імена фараонів мали певне значення, але заборонялося промовляти їх вголос
Фараон був не лише правителем, а й головним стрижнем усього єгипетського суспільства

Отже, фараон поєднував у собі світську та духовну владу, вважався намісником богів на землі та керував усіма сферами життя в Стародавньому Єгипті.

Життя єгипетських селян

Житло:

Невеликі будинки з випаленої на сонці глиняної цегли, вкриті пальмовим листям
Поруч із будинком – невеликі садочки з фруктовими деревами (гранат, інжир, виноград, фінікова пальма)

Господарство:

Кожна родина мала власний город для вирощування овочів
Розводили домашню птицю та худобу
Займалися рибальством та полюванням

Їжа:

Переважно коржі з зернових, овочі, риба, дичина
М’ясо вживали рідко
Пили пиво та виноградне вино

Одяг:

З грубої лляної тканини
Через спеку чоловіки носили лише набедрену пов’язку, жінки – пряме вузьке плаття

Прикраси:

Різноманітні амулети (просвердлені камінці, буси, черепашки, фігурки) для захисту від злих духів

Військові походи фараонів

В основному відбувалися в період Нового царства (II тис. до н. е.).

Основними напрямками військової експансії Стародавнього Єгипту (XVI-XI століття до н.е.) були південь у Нубію (сучасний Судан) та Близький Схід.

Максимальне розширення єгипетських володінь відбулося за фараона Тутмоса III у XV столітті до н.е.

Фараон Рамзес II Великий у XIII столітті до н.е. воював з хетами – войовничим народом Близького Сходу. Битва при Кадеші була першою в історії, яка згадується в джерелах обох сторін конфлікту.

Напрямки завойовницьких походів

На захід

Походи проти племен лівійців, які володіли великими отарами корів, овець, кіз.

На схід

Походи на Синайський півострів, де видобували багато міді

Північ

Завоювання Сирії, Фінікії та Палестини

Південь

Війни з Нубією, яка славилася копальнями золота, слоновою кісткою й цінною деревиною

Релігія та міфологія Стародавнього Єгипту

Саме в Єгипті вперше сформувалася система міфів – розповідей у формі казок та легенд про навколишній світ і походження природних явищ. Міфи стали неповторною рисою єгипетської культури, усвідомленням жителями своєї самобутності. Єгиптяни вірили у багатьох богів, їх налічувалося близько 1,5-2 тисячі. Поклоніння цим богам було основою релігійного культу.

Боги стародавніх єгиптян

Ра (Амон-Ра) – бог сонця, батько всього живого, зображувався у вигляді чоловіка з головою сокола та сонячним диском
Геб – бог землі, чоловік богині неба Нут, зображувався у вигляді чоловіка з головою змії
Нут – богиня неба, дружина Геба, уявлялась у вигляді величезної корови, вкритої зірками
Тот – бог мудрості та письма з головою птаха ібіса, навчив людей письма
Бастет – богиня-захисниця жінок та їхньої краси, зображувалась у вигляді чорної гнучкої кішки
Сохмет – богиня війни з головою левиці
Анубіс – бог підземного царства мертвих, з головою чорного шакала
Себек – бог Нілу у вигляді крокодила, керував розливами Нілу

Роль релігійних вірувань у житті стародавніх єгиптян

За допомогою релігійних уявлень стародавні єгиптяни створили картину будови світу
Релігія освячувала владу фараонів, оскільки вони вважалися нащадками або втіленнями богів
Єгиптяни вірили, що все в їхньому житті залежить від богів, тому вони будували багато храмів для їх вшанування
Єгипетські жерці при храмах були не лише служителями культу, а й зберігачами наукових знань та культурної спадщини
Релігійні уявлення допомагали єгиптянам долати страх смерті, обіцяючи продовження існування душі у потойбічному світі

Отже, релігія відігравала надзвичайно важливу роль у всіх сферах життя стародавніх єгиптян.

Культурні досягнення стародавніх єгиптян

Писемність

Єгиптяни писали за допомогою ієрогліфів – спеціальних малюнків-знаків (близько 750).

Для письма використовували папірус – матеріал, схожий на папір, зроблений з місцевої високої тростини.

Освіта

Школи діяли при храмах, а вчителями були жерці.

Навчалися лише хлопчики заможних єгиптян. Учні вивчали історію, географію, релігію, астрономію, математику, будівництво, медицину.

Після закінчення школи складали іспит, і тільки той, хто його склав, міг продовжити навчання 1-2 улюблених предметів.

Наукові знання

Жерці були хранителями величезних знань, накопичених за 3000 років. Вони вивчали природу і зробили багато відкриттів та винаходів.

Спостереження за зірками започаткували астрономію. Вміли за зірками визначати час розливу Нілу, сонячні затемнення.

Склали календар з 12 місяців і 365 днів. Для виміру часу створили водяний годинник.

Математика була потрібна для будівництва пірамід, храмів, збору податків. З’явилася наука про поверхню Землі – географія.

Землю уявляли прямокутником, оточеним горами за якими океан – “Велике коло”.

Розвинулася медицина – визначали хвороби за пульсом, робили операції, знали лікувальні властивості рослин і речовин.

Література

Записували легенди, казки, повчальні розповіді, поетичні гімни. У більшості творів відсутні згадки про авторів.

Найвідоміший твір – “Книга мертвих” – тексти про поховальні ритуали.

Інші твори: “Оповідання єгиптянина Сінухета”, “Зачарований царевич”, “Казка про правду і кривду”, “Казка про потерпілого в морській катастрофі”.

Архітектура

Найвідоміші споруди Єгипту – піраміди, де ховали фараонів. Біля Мемфіса 60 збережених пірамід. Найбільша побудована 2600 р. до н.е. для фараона Хеопса.

Також будували багато храмів – це були складні комплекси з залів, колон, обелісків, господарських будівель, жител для ремісників, селян і вартових.

Природні умови