§ 20. Міжнародні кризи та збройні конфлікти на початку ХХ ст.

Зміст

МІРКУЄМО І ДІЄМО (ДО П. 20.1)

1. Згадайте значення словосполучення «блискуча ізоляція». Чому укладений у 1902 р. договір з Японією означав для британців закінчення політики нейтралітету?

«Блискуча ізоляція» — це зовнішньополітичний курс Великої Британії в другій половині XIX ст., який полягав у відмові від укладання довгострокових військових союзів та збереженні свободи дій і нейтралітету в європейських конфліктах.

Укладений у 1902 році договір із Японією означав для Великої Британії офіційне закінчення політики нейтралітету, оскільки Лондон уперше взяв на себе конкретні двосторонні союзницькі зобов’язання з іноземною державою, спрямовані на спільне стримування експансії Російської імперії на Далекому Сході.

2. Послуговуючись пошуковими системами інтернету, дізнайтеся про участь українців у японсько-російській війні. Запишіть у зошиті 2–3 факти, що вас зацікавили.

Цікаві факти про участь українців у японсько-російській війні:

• Оборону фортеці Порт-Артур протягом п’яти місяців очолював українець за походженням генерал-майор Роман Кондратенко, який загинув на передовій під час ворожого обстрілу.
• У боях на Далекому Сході брав участь офіцер Павло Скоропадський (майбутній гетьман Української Держави 1918 року), якого за хоробрість нагородили орденом Святої Анни 3-го ступеня та золотою зброєю.
• Значну частину особового складу полків царської армії та екіпажів тихоокеанських ескадр складали вихідці з українських губерній, де проводилася масштабна мобілізація.

3. Чому маленька Японія змогла здобути перемогу над величезною Російською імперією? Як ця перемога сприяла «пробудженню Азії»?

Японія перемогла завдяки успішній модернізації доби Мейдзі, створенню сучасного вишколеного флоту й армії, передовій тактиці, високому патріотичному піднесенню та географічній близькості до театру воєнних дій. Російська імперія виявилася технічно відсталою, страждала від бездарного командування, розтягнутих комунікацій та внутрішньополітичної кризи й революції 1905–1907 рр.

Ця перемога сприяла «пробудженню Азії», оскільки вперше в новітній історії азійська країна розгромила одну з наймогутніших європейських імперій. Це розвіяло міф про непереможність європейців та надихнуло народи Сходу на національно-визвольну боротьбу, проведення реформ і революційні виступи.

МІРКУЄМО І ДІЄМО (ДО П. 20.2)

1. Згадайте, чому Балкани називали «пороховою діжкою» Європи. Розгляньте схему. Інтереси яких країн перетиналися довкола «східного питання» і як його розв’язували?

Балкани називали «пороховою діжкою» («пороховим льохом») Європи через переплетіння гострих міжнаціональних, територіальних і релігійних суперечностей між місцевими країнами та через пряме зіткнення загарбницьких інтересів провідних імперій, що загрожувало спалахом світової війни.

Довкола «східного питання» (розподілу володінь Османської імперії, що слабшала) перетиналися інтереси:

• Російської імперії — прагнула встановити контроль над протоками Босфор і Дарданелли для виходу в Середземне море та посилити вплив під гаслом «захисту слов’ян»;
• Австро-Угорщини — прагнула розширити свою експансію на південь і не допустити домінування Росії;
• Великої Британії — дбала про безпеку морських шляхів до Індії;
• Німеччини — домагалася економічного та військового закріплення на Близькому Сході;
• Османської імперії — намагалася втримати підвладні землі.

Розв’язували це питання шляхом міжнародного тиску, дипломатичних угод на конгресах (наприклад, Берлінський конгрес 1878 р.), де інтереси місцевих народів ігнорувалися, а також через збройні повстання і локальні війни (Балканські війни 1912–1913 рр.).

2. Послуговуючись пошуковими системами інтернету, дізнайтеся про розгортання визвольних рухів народів Балканського півострова впродовж «довгого» ХІХ ст.

Упродовж «довгого» XIX ст. поневолені Османською імперією народи розгорнули масштабну визвольну боротьбу:

• Серби підняли Перше (1804–1813 рр.) та Друге (1815 р.) повстання, домігшись автономії, а згодом — повної самостійності.
• Грецька революція 1821–1829 рр. завершилася здобуттям державної незалежності Греції.
• Болгарське повстання 1876 р. і російсько-турецька війна 1877–1878 рр. призвели до міжнародного визнання незалежності Румунії, Сербії, Чорногорії та утворення автономного Болгарського князівства.
• У 1912 році Албанія після антиосманського повстання проголосила свою незалежність.

3. За допомогою мапи спрогнозуйте перебіг подій на Балканах. Поясніть логіку своїх міркувань.

Аналіз карти свідчить про неминучість великого збройного зіткнення:

1. Кордони між новоутвореними державами (Сербією, Болгарією, Грецією, Чорногорією) не збігалися з етнічними межами, через що виникали взаємні територіальні претензії на Македонію, Фракію та виходи до морів.
2. Протистояння Австро-Угорщини (яка окупувала та анексувала Боснію) і Сербії (яку підтримувала Росія) робило Балкани осередком напруги, де будь-який привід або замах міг втягнути ворогуючі блоки (Троїстий союз і Антанту) у глобальну війну.

МІРКУЄМО І ДІЄМО (ДО П. 20.3)

1. Розгляньте схему. Зіставте її з попередньо підготовленим повідомленням про місце України в зовнішньополітичних планах держав Європи наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Обговоріть у парах наявні збіги чи розбіжності.

Схема засвідчує, що українські землі перебували у центрі геополітичних розрахунків євразійських імперій:

• Російська імперія розглядала підросійську Україну як стратегічний плацдарм, джерело ресурсів і зерна для експансії до проток і на Балкани, а також планувала захопити західноукраїнські землі (Галичину, Буковину, Закарпаття).
• Австро-Угорщина прагнула втримати свої володіння, поширити контроль на Волинь і Поділля та стримувати російський наступ.
• Німеччина вважала українські території багатою сировинною базою для колонізації та потенційною буферною зоною для послаблення Росії.

2. Навіщо Росія прагнула приєднати західноукраїнські землі? Чому Австро-Угорщина й Німеччина, які перебували в «спільному» блоці, виношували різні плани щодо українців та їхніх територій?

Російська імперія прагнула приєднати західноукраїнські землі, щоб розширити кордони до природної межі (Карпат), ліквідувати Галицький осередок українського національного руху («український П’ємонт»), який загрожував самодержавству, та під гаслом «збирання руських земель» уніфікувати підконтрольні території.

Австро-Угорщина та Німеччина мали різні цілі:

• Австро-Угорщина прагнула оборони та зміцнення власної держави, тому розглядала надання автономії українцям («українську карту») та приєднання Волині й Поділля для створення буфера проти російського тиску.
• Німеччина підходила з мілітаристських та імперіалістичних позицій, прагнучи безпосереднього колоніального визиску ресурсів України, відкриття шляху на Близький Схід і повного витіснення Росії з європейської політики.

3. Як у разі війни українці могли б скористатися зі свого геополітичного становища? Висловте припущення у вигляді плану дій, зафіксувавши його в зошиті.

План дій українців у разі війни:

1. Політична координація: Створити міжпартійні організації в Австро-Угорщині та Наддніпрянщині для представлення інтересів українського народу на міжнародній арені.
2. Формування національних збройних сил: Домогтися створення окремих українських військових формувань (легіонів) для набуття бойового досвіду та захисту власних інтересів.
3. Дипломатичний тиск: Використовувати суперечності між ворогуючими блоками (зокрема обіцянки автономії чи буферної державності) для отримання поступок.
4. Просвітницька робота серед вояків: Поширювати національну самосвідомість серед мобілізованих українців, щоб уникнути братовбивчого протистояння.
5. Проголошення державності: У момент виснаження та внутрішньої кризи імперій взяти владу на українських землях у свої руки та проголосити єдину соборну державу.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ!

ОРІЄНТУЄМОСЯ В ІСТОРИЧНОМУ ЧАСІ І ПРОСТОРІ

1. А. Укладіть у зошиті синхроністичну таблицю конфліктів і війн, що відбулися у світі на початку ХХ ст.

1. Б. Послуговуючись мапою, розкажіть про територіальні зміни в світі унаслідок міжнародних криз і збройних конфліктів початку ХХ ст.

Унаслідок воєн і криз початку XX ст. на світовій мапі відбулися суттєві зміни:

• На Далекому Сході Японія захопила Ляодунський півострів з Порт-Артуром, закріпилася в Кореї та приєднала Південний Сахалін.
• У Північній Африці Італія відібрала в Османської імперії Триполітанію та Киренаїку, а Франція остаточно закріпила контроль над Марокко.
• На Балканському півострові Османська імперія втратила майже всі європейські володіння (крім смуги біля Стамбула); території Сербії, Греції, Чорногорії та Румунії значно розширилися, постала незалежна Албанія, а Австро-Угорщина анексувала Боснію і Герцеговину.

ПРАЦЮЄМО З ІСТОРИЧНОЮ ІНФОРМАЦІЄЮ

2. Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне словами: Коли ___? Що ___? Хто ___? Де ___? Звідки ми можемо дізнатися про ___? Чому ___? Як ___? Який результат ___? Запропонуйте свої запитання в класі.

• Коли було підписано Портсмутський мирний договір, що завершив японсько-російську війну?
• Що означає поняття «порохова діжка Європи» щодо Балканського півострова?
• Хто командував героїчною обороною Порт-Артура на боці російської армії?
• Де відбулася тритижнева сухопутна битва японсько-російської війни 1905 року?
• Звідки ми можемо дізнатися про плани Австро-Угорщини щодо створення Київського королівства?
• Чому Османську імперію на початку XX ст. називали «східним пацієнтом»?
• Як укладення англо-японського договору 1902 року вплинуло на зовнішню політику Великої Британії?
• Який результат мала оборона Порт-Артура та Цусімська морська битва для Російської імперії?

3. Послуговуючись пошуковими системами інтернету, доступними словниками, дізнайтеся значення словосполучень і слів «буферна зона», «сфера впливу», «пацифізм», «ультиматум». Використайте їх для розповіді про мілітаризацію та про особливості міжнародних відносин на початку ХХ ст.

Значення термінів:

• Буферна зона — територія або нейтральна держава, розташована між протиборчими країнами для запобігання прямому зіткненню між ними.
• Сфера впливу — регіон або країна, де іноземна держава має вирішальний політичний, військовий чи економічний контроль без офіційного приєднання.
• Пацифізм — ідеологічний та антивоєнний рух, спрямований на безумовне засудження будь-яких воєн і вирішення спорів виключно мирним шляхом.
• Ультиматум — категорична та беззастережна вимога уряду однієї держави до іншої з погрозою застосування сили в разі невиконання у встановлений строк.

Розповідь із використанням термінів:
На початку XX ст. міжнародні відносини загострилися через стрімку мілітаризацію та боротьбу за поділ світу. Кожна велика держава намагалася розширити власну сферу впливу в Азії, Африці та на Балканах. Німеччина планувала використати східноєвропейські території як залежну буферну зону для стримування Росії. Дипломати дедалі частіше розмовляли мовою погроз, висуваючи ворогам категоричний ультиматум під час криз. На тлі агресивної пропаганди та гонки озброєнь заклики діячів, які сповідували пацифізм, ігнорувалися урядами імперій, що вели світ до великої війни.

4. Проаналізуйте передумови і визначте можливі причини розгортання Першої світової війни.

Передумови та причини Першої світової війни:

• Нерівномірність економічного й політичного розвитку держав, швидке зміцнення Німеччини та її бажання силою перерозподілити вже поділений світ.
• Утворення ворогуючих військово-політичних блоків — Троїстого союзу та Антанти.
• Масштабна мілітаризація провідних країн, гонка озброєнь і розбудова військових флотів.
• Загострення боротьби за колонії, ринки збуту й сировинні джерела в Африці та Азії.
• Невирішеність «східного питання» та суперечності на Балканах, суперництво між Росією та Австро-Угорщиною.
• Панування ідеологій шовінізму й войовничого націоналізму, агресивна пропаганда війни в суспільстві.

5. Послуговуючись пошуковими системами інтернету, підручником з історії України, з’ясуйте ставлення вітчизняних політиків, партій, громадських організацій до «українського питання» напередодні Першої світової війни. Повідомте в класі результати своєї пошуково-дослідницької роботи.

Напередодні Першої світової війни українські діячі розділилися на кілька таборів:

• У підавстрійській Україні (Галичині та Буковині): Більшість українських партій (народовці, радикали, соціал-демократи) займали проавстрійську позицію. У серпні 1914 року вони створили Головну Українську Раду (ГУР) та сформували Легіон Українських січових стрільців (УСС), сподіваючись на поразку Російської імперії та створення української автономії у складі конституційної Австро-Угорщини. Емігранти з Наддніпрянщини у Львові заснували Союз визволення України (СВУ), який виступав за повну державну самостійність України.
• У підросійській Україні (Наддніпрянщині): Погляди різнилися. Соціалісти на чолі з Симоном Петлюрою закликали українців виконати громадянський обов’язок перед Російською державою в надії на демократизацію та надання автономії після перемоги. Товариство українських поступовців (ТУП) на чолі з Михайлом Грушевським спочатку закликало до лояльності, проте незабаром перейшло на позиції повного нейтралітету, виступаючи проти участі українців у війні імперій.

СПІВПРАЦЮЄМО, ВИЯВЛЯЄМО ТОЛЕРАНТНІСТЬ І ГРОМАДЯНСЬКУ ПОЗИЦІЮ

6. Об’єднайтеся в групи. Прочитайте вислови про війну: «Війна — це лихо і злочин, що поєднує всі лиха і злочини» (Вольтер), «Навіть переможна війна — це зло, що має бути припинене мудрістю народів» (Отто фон Бісмарк), «Війни повторюватимуться доти, поки рішення про них ухвалюватимуть не ті, хто гине на полях боїв» (Анрі Барбюс), «Мета війни полягає в тому, щоб досягти миру на умовах, вигідних для переможця» (Карл Філіп Готліб фон Клаузевіц). Який з усіх найдоречніше відображає ситуацію у світі на початку ХХ ст.? Поясніть свої міркування.

Ситуацію у світі на початку XX ст. найдоречніше відображають вислови Анрі Барбюса та Карла фон Клаузевіца:

• Твердження Клаузевіца («Мета війни полягає в тому, щоб досягти миру на умовах, вигідних для переможця») розкриває справжню суть прагнень лідерів великих імперій, які намагалися через силу нав’язати вигідні для себе умови перерозподілу територій, колоній та світових ринків.
• Вислів Анрі Барбюса («Війни повторюватимуться доти, поки рішення про них ухвалюватимуть не ті, хто гине на полях боїв») демонструє трагічну прірву між імперськими елітами, генералами та мільйонерами, які приймали фатальні мілітаристські рішення, і мільйонами простих солдатів (зокрема й українців), які ставали жертвами цих амбіцій у воєнному протистоянні.