1. Новий час в історії україни

Зміст

ПОМІРКУЙТЕ

1. Які українські землі входили до складу Речі Посполитої?

Внаслідок укладення Люблінської унії 1569 року до складу Речі Посполитої (безпосередньо під юрисдикцію Польської корони) увійшла більшість українських земель, які раніше належали Великому князівству Литовському. Ці території були поділені на шість воєводств: Руське (з центром у Львові), Белзьке, Волинське (з центром у Луцьку), Подільське (з центром у Кам’янці), Брацлавське та Київське. Згодом, у 1635 році, після Деулінського перемир’я у складі Речі Посполитої також було утворене Чернігівське воєводство.

2. Які наслідки для українського населення мала Люблінська унія?

Наслідки Люблінської унії для українського населення були суперечливими та неоднозначними:

• Негативні наслідки: відбулося посилення феодального визиску та закріпачення українського селянства через поширення фільваркової системи господарювання. Посилився національний, культурний та релігійний гніт, розпочався наступ католицизму й обмеження прав православної церкви. Окрім цього, значна частина української еліти й магнатів зазнала полонізації (ополячення) та окатоличення, через що український народ втратив свій провідний вершкові політичний стан.
• Позитивні наслідки: більшість українських етнічних земель було вперше об’єднано в межах однієї державної структури, що сприяло культурній консолідації народу. Через Польщу на українські території активніше проникали західноєвропейські гуманістичні та освітні впливи, розвивалося міське самоврядування (Магдебурзьке право) та політична культура.

3. Назвіть основні соціальні стани українського суспільства у складі Речі Посполитої.

Основними соціальними станами українського суспільства в цей період були:

• Шляхта (привілейований панівний стан, який поділявся на титулованих князів, великих землевласників-магнатів та середню і дрібну шляхту);
• Духовенство (окремий привілейований стан, що поділявся на біле парафіяльне та чорне чернече духовенство);
• Міщани (напівпривілейований стан, який складався з купців, ремісників, цехових майстрів та міської бідноти);
• Селяни (найчисленніший, податний і повністю залежний стан, який ділився на похожих/вільних та непохожих/закріпачених селян);
• Козацтво (новий міжстановий прошарок населення, що згодом виборов статус окремого військово-службового стану).

ПОМІРКУЙТЕ

1. Якими були причини виникнення українського козацтва?

Виникнення українського козацтва наприкінці XV — у XVI століттях зумовлювалося низкою взаємопов’язаних причин:

• Соціально-економічні причини: посилення кріпосницького гніту, зростання панщини та визиску селян після запровадження фільварків змушували людей тікати на незаселені південні землі «Дикого поля» в пошуках особистої свободи.
• Військово-стратегічні причини: постійна загроза спустошливих набігів татарських орд і турків на українські землі вимагала організації самооборони, оскільки державна влада не могла забезпечити захист південних рубежів.
• Національно-релігійні причини: тиск римо-католицької церкви та польської адміністрації на православне населення стимулював активний протест і втечу на вільні території людей, готових захищати свою віру та мову.
• Природно-географічні чинники: наявність багатющих і незаселених земель Південної України (Дикого Поля), багатих на рибні та мисливські промисли, сприяла господарському освоєнню цих територій уходниками.

2. Що таке Запорозька Січ і яке її значення в історії України?

Запорозька Січ — це військово-політична організація українського козацтва, яка виникла за порогами Дніпра і являла собою укріплений військовий замок-городище, що служив військовим та адміністративним центром козацтва.

Значення Запорозької Січі в історії України:

• Вона виконувала роль надійного оборонного щита українських земель від нападів кримських татар та Османської імперії;
• Стала колискою та інкубатором унікальної української козацької державності з республіканським устроєм, загальним виборчим правом і суверенними органами управління;
• Виступала центром та головною рушійною силою національно-визвольної боротьби українського народу проти польського та будь-якого іншого іноземного панування;
• Відіграла вирішальну роль у збереженні та захисті православної віри, української мови, культури та самобутності в умовах іноземного тиску.

3. Назвіть відомих ватажків козацтва періоду його зародження.

Відомими ватажками козацтва періоду його зародження були Остафій Дашкевич, Предслав Лянцкоронський, а також Дмитро (Байда) Вишневецький, який заснував першу відому Запорозьку Січ на острові Мала Хортиця.

ПОМІРКУЙТЕ!

1. Які були основні причини Козацької революції?

Основними причинами Козацької революції були посилення соціально-економічного гніту (закріпачення селян та збільшення панщини), національно-релігійні утиски українського православного населення з боку польської влади та католицької церкви, а також обмеження прав і привілеїв козацтва, зокрема через намагання зменшити кількість реєстрових козаків.

2. Які битви часів Хмельниччини ви пам’ятаєте?

Серед найважливіших битв часів Хмельниччини є битва під Жовтими Водами, битва під Корсунем, битва під Пилявцями, Зборівська битва, Берестецька битва, битва під Батогом та Жванецька облога.

3. Яке історичне значення Козацької революції?

Історичне значення Козацької революції полягає у створенні Української козацької держави — Гетьманщини, відновленні традицій української державності, ліквідації польського магнатського землеволодіння на звільнених територіях та потужному поштовху для формування української національної свідомості.

ПОМІРКУЙТЕ!

1. Які особливості державного устрою мала Гетьманщина?

Гетьманщина мала республікансько-демократичний державний устрій із військово-адміністративною системою управління. Найвищу владу здійснював виборний гетьман разом із Генеральною військовою радою (або Старшинською радою), територія держави поділялася на полки та сотні, які одночасно виступали військовими і адміністративно-територіальними одиницями, а у судочинстві та управлінні діяло козацьке звичаєве право.

2. Що таке Руїна? Чому вона сталася?

Руїна — це період в історії України другої половини XVII століття, який характеризувався розпадом української козацької державності, фактичним поділом Гетьманщини по Дніпру на Лівобережну та Правобережну, запеклими міжусобними війнами за гетьманську булаву та руйнівним втручанням у внутрішні справи України сусідніх держав.

Цей період стався через сукупність внутрішніх і зовнішніх причин:

• гостра внутрішня боротьба за владу та розбіжності між різними соціальними групами (козацькою старшиною та рядовим козацтвом і селянством);
• відсутність єдиного загальнонаціонального лідера після смерті Богдана Хмельницького, який міг би консолідувати суспільство;
• агресивна зовнішня політика сусідніх держав (Московського царства, Речі Посполитої, Османської імперії та Кримського ханства), кожна з яких намагалася встановити контроль над українськими землями та підживлювала внутрішні конфлікти.

3. Якими були наслідки Руїни для українських земель?

Наслідками Руїни для українських земель стали:

• територіальний поділ та фактична втрата державної цілісності через розкол Гетьманщини на Правобережну і Лівобережну за Андрусівським перемир’ям 1667 року та «Вічним миром» 1686 року;
• колосальні демографічні втрати внаслідок постійних військових дій, епідемій, татарських набігів та примусового переселення населення (зокрема, Великого згону з Правобережжя на Лівобережжя);
• повне господарське та економічне спустошення українських земель, особливо Правобережжя, де значні території перетворилися на пустку;
• суттєве обмеження автономії та поступове поглинання українських земель сусідніми імперіями.

ПОМІРКУЙТЕ!

1. Які кроки Російської імперії призвели до остаточної ліквідації Гетьманщини?

До остаточної ліквідації Гетьманщини призвели такі послідовні кроки Російської імперії:

• примушення останнього гетьмана Кирила Розумовського до зречення булави у 1764 році за наказом імператриці Катерини II;
• видання маніфесту Катерини II про скасування інституту гетьманства та створення Другої Малоросійської колегії на чолі з Петром Рум’янцевим для управління українськими землями у 1764 році;
• ліквідація полково-сотенного устрою на Слобожанщині (1765 рік) та згодом на Лівобережній Україні (1781 рік) із запровадженням намісництв за загальноросійським зразком;
• руйнування Запорозької Січі російськими військами у 1775 році;
• запровадження на українських землях загальноімперської системи адміністративного управління та ухвалення указу про юридичне закріпачення селян на Лівобережжі та Слобожанщині у 1783 році.

2. Коли і чому Російська імперія анексувала Кримське ханство?

Російська імперія анексувала Кримське ханство 19 квітня 1783 року, коли імператриця Катерина II підписала відповідний маніфест.

Причинами анексії були:

• прагнення Російської імперії отримати безперешкодний вихід до Чорного моря та закріпитися на його узбережжі для подальшої експансії на південь;
• геополітичне суперництво з Османською імперією за панування у Причорноморському регіоні;
• бажання усунути постійну загрозу південним кордонам імперії та ліквідувати самостійну мусульманську державу в регіоні;
• реалізація імперської політики уніфікації та розширення територій за рахунок ліквідації будь-яких автономних чи незалежних утворень на завойованих кордонах.

3. Між якими державами відбулися поділи Речі Посполитої і як це вплинуло на українські землі?

Поділи Речі Посполитої відбулися між трьома сусідніми державами: Російською імперією, Габсбурзькою монархією (Австрією) та Прусським королівством.

Вплив поділів на українські землі полягав у наступному:

• відбувся перерозподіл українських територій, унаслідок якого більша частина українських земель (Правобережжя, Волинь, Поділля) увійшла до складу Російської імперії;
• Галичина, Закарпаття (яке вже перебувало під владою Габсбургів) та Буковина опинилися у складі Австрійської імперії;
• український етнос опинився розділеним між двома потужними імперіями — Російською та Австрійською, що визначило різні політичні, соціально-економічні та культурні умови розвитку українців у XIX столітті.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Які були основні напрями розвитку культури в Україні у XVI–XVII ст.?

Основними напрямами розвитку культури в Україні у XVI–XVII ст. були поширення книгодрукування кирилицею, заснування перших вищих навчальних закладів (зокрема Острозької та Києво-Могилянської академій), розвиток полемічної літератури, а також формування самобутнього стилю українського (козацького) бароко в архітектурі та мистецтві.

2. Яку роль відігравали братства у культурному житті України?

Братства відігравали визначну роль у культурному житті України, оскільки вони виступали на захист православної віри та прав українського населення, засновували друкарні для видання церковних і світських книг, а також створювали братські школи, які забезпечували високий рівень освіти та сприяли вихованню національної інтелігенції.

3. Назвіть відомі пам’ятки культури цього періоду.

До відомих пам’яток культури цього періоду належать перші друковані видання Івана Федоровича у Львові («Апостол» та «Буквар»), Острозька Біблія, Пересопницьке Євангеліє, а також видатні архітектурні споруди у стилі українського бароко, зокрема перебудовані Софійський та Успенський собори в Києві.

4. Розгляньте й поясніть схему. Які важливі події до неї варто додати? Обґрунтуйте свої пропозиції.

Наведена схема «Ключові культурні та релігійні віхи в ранньомодерній Україні» ілюструє розвиток українського книговидання, освіти, релігійного життя та мистецтва у XVI–XVIII ст. До цієї схеми варто додати такі важливі події:

• 1556–1561 рр. — створення Пересопницького Євангелія, що є визначною рукописною пам’яткою староукраїнської мови та мистецтва оформлення книги.
• 1574 р. — видання Іваном Федоровичем у Львові «Апостола» та «Букваря», які стали першими друкованими книгами на українських землях та заклали підвалини вітчизняного книговидання.
• 1615 р. — заснування Київського братства та школи при ньому, що безпосередньо передувало створенню Києво-Могилянського колегіуму і підкреслює роль Києва як нового культурного центру.

ПОМІРКУЙТЕ!

1. Скільки років тривало «довге» ХІХ століття?

«Довге» ХІХ століття тривало 125 років, охоплюючи період від початку Французької революції у 1789 році до початку Першої світової війни у 1914 році.

2. У чому, на вашу думку, полягає причина цивілізаційного лідерства Європи в ХІХ ст.?

Причина цивілізаційного лідерства Європи в ХІХ столітті полягає в розгортанні модернізаційних процесів, які розпочалися з промислового перевороту та Французької революції 1789 року. Цей період відзначився швидким переходом від традиційного аграрного суспільства до індустріального, впровадженням машинного виробництва, утвердженням приватної власності, ринкових відносин та вільнонайманої праці. Окрім економічного поступу, європейське лідерство забезпечили процеси демократизації, активне залучення громадян до політичного життя, а також утвердження світських цінностей, високий рівень розвитку науки й освіти.

ДУМКИ ІСТОРИКІВ

1. Розгляньте схему на с. 8. Поясніть, які соціальні групи належали до нового типу людини.

Відповідно до схеми «Модернізація» на сторінці 8, до нового типу людини належали соціальні групи, які характеризувалися активною підприємницькою діяльністю та відкритістю до суспільних і політичних змін. Це насамперед підприємці (активні власники та організатори виробництва) і вільнонаймані робітники, чия праця стала основою ринкових відносин та індустріальної економіки.

2. Які головні ознаки процесу модернізації визначає історик?

Історик Ярослав Грицак визначає модернізацію як складний, багатоаспектний процес поступового перетворення аграрного, малограмотного й маломобільного суспільства на індустріальне, освічене й мобільне. Головними ознаками цього процесу він називає широкі політичні та економічні свободи для всіх членів суспільства (а не лише для привілейованих верств), виникнення та поширення модерної демократії, розвиток індустріалізації, а також появу двох нових великих суспільних сил — націоналізму й соціалізму.

3. Зіставте основні ознаки традиційного і модерного суспільств.

Основні відмінності між двома типами суспільств за наведеними матеріалами можна структурувати у вигляді порівняльної таблиці:

ДУМКИ ІСТОРИКІВ

1. Чим, на вашу думку, пояснюється така особливість українського суспільства ХІХ ст.?

Особливість українського суспільства ХІХ століття, яка полягала в збереженні традиційного укладу життя абсолютною більшістю українців аж до 1920-х років, пояснюється колоніальним та імперським характером модернізації на українських землях, розділених між Російською та Габсбурзькою імперіями. Імперські уряди гальмували розвиток українського села через пізнє скасування кріпосного права та збереження викупних платежів, а промисловий переворот мав вибірковий характер і торкався переважно сировинних галузей. Додатковим чинником було те, що промислові центри та підприємництво контролювалися неукраїнським капіталом і заселялися переважно представниками інших етносів, тоді як українське населення залишалося переважно сільським, що консервувало традиційний побут і захищало національну ідентичність від імперської асиміляції.

2. Прокоментуйте думку українсько-канадського історика Ореста Субтельного: «Все, що в Україні було модерним, не було українським, а все, що було українським — не було модерним».

Ця думка відображає глибоку асиметрію модернізаційних процесів на українських землях у XIX столітті. Тогочасна модернізація (індустріалізація, урбанізація, розвиток капіталістичних відносин) здійснювалася імперськими центрами — Російською та Австрійською імперіями. Урбанізовані промислові центри, технічна та підприємницька еліти, адміністративний апарат і міська культура загалом були іншомовними (російськими, польськими, німецькими чи єврейськими).

Водночас абсолютна більшість етнічних українців залишалася консервативним селянським етносом, який продовжував жити в традиційному аграрному суспільстві, зберігаючи свою культуру, мову та побут. Тому модерні явища тривалий час сприймалися як чужорідні, імперські, а власне українська ідентичність трималася на традиційній народній культурі, що не мала ресурсів для швидкої модернізації.

1. Хто належав до «руської нації» у ранньомодерний час?

У ранньомодерну добу (XVI–XVII століття) поняття «руська нація» мало становий і конфесійний характер. До неї належали представники привілейованих верств населення українських та білоруських земель Речі Посполитої (князі, шляхта, духовенство, а згодом і козацька старшина), які сповідували православну (руську) віру й усвідомлювали свою спільну історичну та культурну приналежність до спадщини Київської Русі.

2. Чому «етнос» і «нація» не тотожні поняття?

Ці поняття різняться за критеріями формування, структурою та рівнем суспільного самоусвідомлення:

• Етнос є історичною спільнотою людей, що формується природним шляхом на основі спільного походження, мови, території, побуту, традицій та культури. Етнос може тривалий час існувати без власної державності та чітких політичних цілей.
• Нація — це значно вищий рівень розвитку спільноти. Вона є політичною спільнотою громадян, об’єднаних спільними політичними інтересами, громадянською самосвідомістю, прагненням до самовизначення, здобуття суверенітету та створення власної держави.

ДУМКИ ІСТОРИКІВ

1. Як ставиться історик, на вашу думку, до визначення нації?

Історик Ярослав Грицак ставиться до визначення нації прагматично та суб’єктивістськими методами, заперечуючи наявність єдиного універсального набору об’єктивних ознак (як-от мова чи спільна територія), які обов’язково гарантують існування нації. Він погоджується з тезою Ернеста Ренана, що нація — це насамперед суб’єктивне відчуття її членів, їхня солідарність, воля та щоденне бажання жити спільним життям і належати до цієї спільноти.

2. У який спосіб він намагається аргументувати свою позицію? Чи згодні ви з його точкою зору?

Історик аргументує свою позицію через посилання на концепцію Ернеста Ренана про те, що сутністю нації є відчуття приналежності та солідарність. Він наголошує, що наявність певних спільних об’єктивних ознак не створює націю сама по собі, якщо у членів спільноти немає усвідомленого почуття самоідентифікації.

З цією точкою зору варто погодитися. Історія доводить, що народи, які мають спільну мову чи культуру, не завжди утворюють єдину націю, і навпаки — успішні модерні нації (наприклад, швейцарці) можуть складатися з етнічно та мовно різних груп, об’єднаних спільною політичною свідомістю, цінностями та бажанням розвивати спільну державу.

ПОМІРКУЙТЕ!

1. Які основні завдання ставили перед собою діячі академічного етапу національного руху?

Діячі академічного етапу ставили перед собою завдання наукового дослідження минулого України, її народної культури, фольклору, традицій та мови. Основна мета полягала у збиранні та систематизації знань про історичну та культурну самобутність українського народу, а також у «відкритті України» для освічених кіл суспільства через публікацію історичних джерел, козацьких літописів та перших художніх творів народною мовою.

2. Чому національне відродження розпочиналося саме з мови та історії?

Національне відродження розпочиналося з мови та історії, оскільки саме вони є першоосновою етнічної ідентичності та культурної самобутності народу. Дослідження власного історичного минулого давало змогу обґрунтувати давність та безперервність існування етносу, а фіксація й розвиток живої народної мови виступали головним маркером відмінності українців від сусідніх народів і доказом існування окремої самостійної нації.

ПОМІРКУЙТЕ!

1. Чим культурницький етап відрізнявся від академічного?

Культурницький етап відрізнявся від академічного переходом від суто кабінетних наукових досліджень вузького кола інтелектуалів до активної просвітницької діяльності, спрямованої на ширші верстви суспільства. На цьому етапі створювалися різноманітні товариства, гуртки, недільні школи, бібліотеки, видавалася навчальна та художня література для народу, а також створювалися умови для популяризації української мови, культури та історичної пам’яті через театральні вистави й концерти.

2. Які організації відігравали ключову роль у поширенні національної ідеї?

Ключову роль у поширенні національної ідеї на культурницькому етапі відігравали гуртки та громади інтелігенції, зокрема Кирило-Мефодіївське братство, а також різноманітні просвітницькі товариства й організації, як-от «Просвіта».

3. Як культурницька діяльність сприяла формуванню політичного руху?

Культурницька діяльність сприяла формуванню політичного руху завдяки тому, що вона накопичила потужний культурний потенціал та виховала нове покоління свідомої української інтелігенції. Поширення освіти, історичних знань та національної свідомості серед населення дозволило трансформувати усвідомлення культурної самобутності у чіткі політичні вимоги, що призвело до створення перших політичних партій і переходу до безпосередньої боротьби за автономію чи незалежність України.

ПОМІРКУЙМО!

1. Які основні завдання ставили перед собою учасники політичного етапу національного руху?

Учасники політичного етапу ставили перед собою завдання досягнення державної самостійності або широкої автономії України, формування політичних партій, написання та популяризацію партійних програм, а також безпосередню участь у виборах, мітингах та демонстраціях для захисту національних інтересів.

2. Як перехід до політичного етапу вплинув на характер національного руху?

Перехід до політичного етапу перетворив національний рух із культурно-просвітницького на політичний і організаційно оформлений. Поява перших політичних партій та чітко сформульованих політичних вимог перевели рух у площину відкритої боротьби за владу, суверенітет та права українського народу.

ДУМКИ ІСТОРИКІВ

1. За якими головними ознаками історик виділяє періоди історії України ХІХ ст.?

Іван Лисяк-Рудницький виділяє періоди історії України ХІХ ст. за соціальним походженням та характером провідної суспільної верстви, яка очолювала рух на кожному етапі:

• шляхетська епоха визначається переважанням дворянства козацького та польсько-українського походження;
• народницька епоха характеризується провідною роллю демократичної інтелігенції, яка керувалася ідеєю «служіння народові»;
• модерністична епоха визначається проникненням українського національного руху від інтелігенції в широкі народні маси.

2. Які ще ознаки, на вашу думку, можна покласти в основу періодизації «українського ХІХ століття»?

В основу періодизації можна покласти територіально-державні зміни (перебування українських земель у складі Російської та Австрійської імперій), рівень розвитку українського друкованого слова та літератури, ступінь розвитку економіки (промисловий переворот, залізничне будівництво) та форми суспільно-політичної організації (від таємних гуртків і товариств до перших політичних партій).

3. На основі висловлювань історика графічно зобразіть розширення соціального підґрунтя українського національного відродження протягом ХІХ ст.

ДІЄМО: ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

Культурницький етап

• Поширення знань: активне видання українських книжок, підручників, газет та журналів для народу.
• Просвітницька діяльність: створення мережі організацій (наприклад, громад та «Просвіти») для підвищення грамотності й національної свідомості.
• Впровадження мови: боротьба за використання української мови в школах, театрах та повсякденному спілкуванні інтелігенції з народом.

Політичний етап

• Створення партій: перехід до організованої політичної боротьби та формування перших українських політичних партій.
• Чіткі політичні вимоги: висування гасел про надання Україні автономії або здобуття повної державної незалежності.
• Масовий рух: залучення широких верств населення (селян, робітників) до боротьби за свої національні та соціальні права.

Висловіть припущення, як імперська політика впливатиме на розвиток українського руху. У якій з імперій — Російській чи Австрійській — умови для розвитку українського руху будуть більш сприятливими?

Імперська політика обох держав була спрямована на асиміляцію українського населення, уніфікацію адміністративного устрою та придушення проявів національної самобутності. Проте умови для розвитку українського руху були більш сприятливими в Австрійській імперії. На відміну від Російської імперії, де панував жорсткий самодержавний режим, відбувалася тотальна русифікація, а українська мова й культура піддавалися офіційним заборонам, Австрійська імперія (а згодом Австро-Угорщина) була конституційною монархією. В Австрійській імперії українці Галичини, Буковини та Закарпаття мали легальні можливості для культурно-освітньої діяльності, відкриття національних шкіл, видання періодики, створення політичних організацій та представництва своїх інтересів у місцевих сеймах і загальноімперському парламенті.

ЗНАЮ МИНУЛЕ ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ ПРОГНОЗУЮ МАЙБУТНЄ

ЗНАЮІ СИСТЕМАТИЗУЮ НОВУ ІНФОРМАЦІЮ

Як історики обґрунтовують хронологічні межі «довгого ХІХ століття»?

Історики використовують цей термін, оскільки події від початку Французької революції 1789 року до розгортання Першої світової війни 1914 року становлять єдину історичну епоху за своєю суттю та наслідками.

Що означають поняття «модернізація», «нація», «національне відродження» та «національний рух»?

• Модернізація — це перехід від традиційного аграрно-ремісничого суспільства до світського, міського й індустріального.
• Нація — спільнота людей, об’єднана спільними політичними інтересами, ціннісними орієнтирами та прагненням до спільного майбутнього в рамках певної держави.
• Національне відродження — історичний процес усвідомлення етносом своєї культурної, мовної та політичної окремішності, що проявляється у прагненні до створення власної держави.
• Національний рух — суспільно-політична діяльність, спрямована на захист, утвердження прав, культури, мови та самовизначення нації.

Як змінилися уявлення про націю у ХІХ столітті?

Уявлення про націю змінилися завдяки просвітницьким ідеям про рівність прав: націю почали розглядати не як етнос аристократів, а як спільноту вільних і рівноправних громадян, об’єднаних спільною політичною волею та громадянською свідомістю.

Які є особливості та періоди розвитку національного відродження в українських землях?

Національний рух в Україні пройшов три етапи: академічний (кінець XVIII — перша половина ХІХ ст., коли досліджували мову, фольклор та історію), культурницький (середина — друга половина ХІХ ст., коли виникли просвітницькі гуртки й громади) та політичний (кінець ХІХ — початок ХХ ст., що відзначився появою політичних партій та вимогами автономії чи незалежності). Особливістю було те, що через слабку модернізацію та імперські обмеження абсолютна більшість українців тривалий час зберігала традиційний селянський устрій.

ОБГОВОРІТЬ У ГРУПІ

2. Зіставте поняття «етнос» і «нація» відповідно до наданої на с. 10 таблиці, визначивши їхні ключові відмінності в сфері формування, походження єдності, типу зв’язку, форми існування та динаміці розвитку.

3. Чому приналежність до українського етносу не завжди означає приналежність до української нації?

Приналежність до етносу визначається об’єктивними чинниками — походженням, мовою, традиціями та культурою, які людина отримує від народження. Натомість приналежність до нації є свідомим політичним і громадянським вибором особи, що базується на національній самосвідомості, визнанні державної ідентичності та готовності захищати спільні політичні інтереси країни . Людина може бути етнічним українцем за походженням, але не ідентифікувати себе з українською нацією через низький рівень національної свідомості, асиміляцію або політичну прихильність до іншої держави.

МИСЛЮ ТВОРЧО

4. За ініціативи молоді м. Бориспіль у липні 2022 р. було створено громадську політичну організацію «Всенародний Національний Визвольний Рух України». Організація ставить перед собою мету забезпечити національну безпеку України, зміцнити державну владу, зберегти культурну спадщину та ідентичність українців, сприяти економічному розвитку країни та зміцнити міжнародний статус України. Подумайте, чи є ця громадська організація націоналістичною за своїм спрямуванням. Про що свідчить виникнення подібних громадських організацій в сучасній Україні? Проаналізуйте емблему «Всенародного Національного Визвольного Руху України». Які історичні символи використали її автори? Що, на вашу думку, вони означають? Вигадайте власну громадську організацію та створіть її емблему, яка відображала б ідею творення національної держави та захисту національних прав українського народу.

Ця громадська організація за своїм спрямуванням є національно-патріотичною та державницькою, оскільки її мета орієнтована на захист суверенітету, культури та ідентичності української нації. Виникнення таких організацій в сучасній Україні свідчить про високий рівень консолідації суспільства, зростання національної самосвідомості молоді та активізацію громадянського суспільства в умовах протидії зовнішній агресії.

На емблемі «Всенародного Національного Визвольного Руху України» зображено сокола у формі Тризуба, який затискає у кігтях меч, на тлі національних кольорів.

• Сокіл-Тризуб є давнім символом княжої доби Рюриковичів, що уособлює державність, прагнення до свободи та незалежності.
• Меч символізує готовність до збройного захисту своєї Батьківщини, військову доблесть та боротьбу за визволення національних територій.
• Синьо-жовті кольори означають державний прапор України, символізуючи мирне небо та золоті ниви, а також єдність українського народу.

Для відображення ідеї творення та захисту національної держави я пропоную громадську організацію «Варта Національної Свободи» (ВНС).