Римські традиції
Римські традиції формувалися протягом тривалого часу під впливом різних культур. Однією з найважливіших була грецька культура.
Римляни перейняли від греків багато елементів релігії, мистецтва, архітектури. Грецькі боги часто ототожнювалися з римськими. Храми будувалися за грецькими зразками. Скульптури та живопис теж наслідували грецькі мотиви.
Але водночас римляни зберігали й власні особливості. Військова справа, політичний устрій, побут були суто римськими. Римська армія відрізнялася від грецьких зразків і була дуже ефективною. Державний лад теж мав свої риси, зокрема велику роль сенату.
Щоденне життя регулювалося традиціями предків – МОС maiorum. Ці традиції визначали поведінку в сім’ї, ставлення до праці, господарювання. Велике значення надавалося шануванню батьків та інших родичів.
Однією з головних рис було шанобливе ставлення до релігії. Культ предків, ворожіння, жертвоприношення складали важливу частину повсякденного життя і державних справ. Перед важливими подіями консультувалися з жерцями.
Таким чином, римляни поєднували в собі як грецькі, так і власні риси. Це дозволило створити потужну державу з багатими культурними традиціями. Саме завдяки гнучкому поєднанню різних впливів Римська імперія досягла розквіту і лишила помітний слід в історії людства.
Друга Пунічна війна
У другій Пунічній війні римляни зіткнулися з грецьким світом більш безпосередньо, ніж раніше. Грецький вплив почав проникати в різні сфери римського життя.
По-перше, римляни запозичили деякі релігійні практики з грецького світу, зокрема лектистернії та оракули, щоб здобути прихильність богів у війні. Також були запроваджені нові культи Венери Еріцинської та Великої Матері.
По-друге, у Римі з’явився театр, заснований на грецьких зразках. Були поставлені перші латинські п’єси, написані за мотивами грецьких оригіналів. Драматургами виступили вільновідпущеники з грецьких міст Італії.
По-третє, римляни вперше вступили в союзи з грецькими державами, зокрема Етолійським союзом. Деякі сенатори, як Фабій Піктор та Цинцій Алімент, почали писати історичні твори грецькою мовою. Отже, грецька культура і політика стали предметом зацікавлення римської еліти.
Проте повноцінної еллінізації римського суспільства ще не відбулося. Грецька медицина та література мало поширилися серед римлян. Їхнє знайомство з грецькою культурою було поверхневим і обмежувалося в основному релігією, театром та мистецтвом.
Контакти із грецьким світом на початку II ст. до н. е.
Контакти Риму з грецьким світом на початку II ст. до н. е. були досить інтенсивними. Війни проти Македонії та грецьких полісів призвели до прямих зіткнень римлян з греками. Римські армії, що воювали в Греції, поверталися додому з величезною здобиччю та новими уявленнями про розкіш та витонченість. Багато полонених греків потрапили до Риму як раби. Деякі римляни оселялися в грецьких містах, вивчали грецьку мову, брали участь у грецькому громадському житті. Грецькі посланці та філософи часто прибували до Риму. Грецька культура поступово проникала в римське суспільство.
Римляни запозичували багато елементів грецького побуту, мистецтва, релігії. З’явилися нові свята на честь грецьких богів, нові види театральних вистав. Римська еліта цікавилася грецькою філософією та наукою. Разом з тим, багато хто в Римі ставився до грецького впливу з підозрою, вважаючи його загрозою традиційному римському способу життя.
Такі діячі, як Катон Старший, критикували надмірне захоплення греками, розкіш та розпусту. Проте інші аристократи, такі як Сципіон Африканський, навпаки намагалися поєднати кращі риси римської та грецької культур. Це був складний та суперечливий процес взаємодії та взаємовпливу двох цивілізацій.
Прихильники та противники запозичень у Стародавньому Римі
Трансформація римського суспільства під впливом нового багатства та нових звичаїв, запозичених переважно з грецького світу, була дуже значною. Деякі кола римської еліти запекло протистояли грецькому впливові, намагаючись дотримуватися стародавніх звичаїв. Однак поширеною є й точка зору, що римляни в цілому не усвідомлювали масштабів змін під впливом Еллади.
Серед прихильників запозичень були Сципіон Африканський та Фульвій Нобіліор. Серед противників – Катон Старший. Він критикував розкіш, хабарництво та інші грецькі запозичення. Проте Катон не був послідовним еллінофобом – він вивчав грецьку літературу та використовував деякі її елементи. На думку Катона, римляни мали запозичувати з грецької культури лише корисні речі, але ґрунтовно її не вивчати.
Інший варіант синтезу грецьких та римських елементів уособлював Емілій Павло. Він дав своїм синам як традиційне римське, так і грецьке виховання. Після перемоги над царем Македонії Персеєм Павло поводився як елліністичний монарх. Проте він залишався суворим римлянином, караючи дезертирів і звертаючи увагу лише на стратегічні можливості під час мандрів Грецією.
Отже, у Стародавньому Римі існували як запеклі противники, так і активні прихильники запозичень з грецької культури. Проте більшість римлян, імовірно, просто адаптували певні грецькі елементи, не усвідомлюючи масштабів їх впливу.
Від битви при Підні до руйнування Коринфу
Після Третьої Македонської війни в Римі та Італії опинилося ще більше освічених греків. Серед них був і син царя Персея Олександр, який вивчив латину і став писарем. Також до Риму потрапило багато заручників з Ахейського союзу, включно з Полібієм.
Прибуття греків змінило модель відносин Риму з еллінським світом. Після руйнування Македонії посилився Родос, а Афінам надані пільги, що сприяло певному поверненню до класичного стилю в мистецтві. Делос став вільним портом і центром работоргівлі.
Після війни до Риму привезли книги з бібліотеки македонських царів. Серед них могли бути твори стоїків, які вплинули на римське суспільство. Також римляни познайомилися з поемами Арата, популярного в Римі пізніше.
У Римі відбувалися дискусії в грецькому стилі, наприклад щодо оголошення війни Карфагену. Враховувалася реакція інших народів, передусім еллінів.
155 року до н.е. до Риму приїхали представники головних філософських шкіл, що справили велике враження на римлян. Особливо вплинув стоїк Діоген Вавилонський. Лелій та інші почали серйозно вивчати грецьку філософію. З’явилися неформальні твори грецьких філософів для римських аристократів.
Сципіон Еміліан, ймовірно, слухав виступи грецьких філософів. На нього впливав Полібій, який допомагав йому як радник. Він був першим греком, якому в Римі дійсно довіряли.
Таким чином, в цей період багато римлян почали запозичувати з грецьких і римських традицій те, що їм було потрібно. Риторика і філософія потроху впливали на суспільне життя. Було багато варіантів синтезу грецьких і римських традицій.
Висновок
У період з 200 по 146 рік до н.е. відбувається активне проникнення грецьких ідей та звичаїв у римське суспільство. Це пов’язано з підкоренням Римом грецьких держав, зокрема Македонії, а також зі зростанням культурних контактів між греками та римлянами.
З одного боку, в Римі існувало несприйняття деяких проявів еллінізму. Наприклад, Катон Старший критикував грецьку розкіш та філософію. Проте більшість римлян позитивно ставилася до грецької культури. Вони запозичували окремі її елементи, не відмовляючись від власних традицій.
Так, деякі представники римської еліти, як-от Сципіон Еміліан, намагалися поєднати римські та грецькі риси. Вони цікавилися філософією, але зберігали вірність релігійним обрядам. Отже, у цей період у Римі відбувається синтез елліністичних та місцевих традицій.
Грецькі впливи сприяли розвитку римської культури, літератури, мистецтва. Водночас Рим зберіг свою політичну та соціальну систему. Тому можна говорити про взаємозбагачення двох цивілізацій.