Антіох III Великий (242-187 рр. до н.е.) – цар держави Селевкідів з 223 по 187 рр. до н.е. Один з найзначніших правителів елліністичної доби.
Ранні роки та боротьба за владу
Антіох був сином царя Селевка II Каллініка. Після смерті батька у 226 р. до н.е. Антіох став царем, проте фактична влада перебувала в руках регентів. У 223 р. до н.е. він переміг усіх суперників та затвердився як одноосібний правитель.
Завоювання в Малій Азії та конфлікт з Римом
У 220-х рр. Антіох здійснив низку успішних походів у Малу Азію, повернувши під контроль Селевкідів багато втрачених раніше територій. У 197 р. до н.е. він скористався ослабленням Македонії та Єгипту і захопив їхні володіння в Азії, зокрема важливі грецькі міста. Це викликало занепокоєння Риму, який вимагав залишити завойовані землі.
У 192 р. Антіох висадився у Греції на запрошення етолійців, сподіваючись скинути там владу Риму. Проте його війська були розбиті римлянами у 191 р. до н.е. при Фермопілах, і він змушений був тікати до Азії.
Розгром у війні з Римом
У 190 р. римська армія під командуванням Сципіона висадилась в Азії. Попри чисельну перевагу, Антіох зазнав нищівної поразки від римлян та їх союзників у битві при Магнезії у грудні 190 р. до н.е.
За Апамейським миром 188 р. до н.е. Антіох втратив усі азійські володіння на захід від Тавру та був змушений сплатити велику контрибуцію римлянам.
Читати більш детально про війну між Римом та Антіохом
Останні роки
Решту життя Антіох намагався відновити могутність держави Селевкідів на Сході, проте зазнав невдачі у війні з Вірменією та Парфією. Загинув у 187 р. під час грабіжницького походу проти одного з еламських храмів.
Таким чином, попри значні успіхи на початку правління, політика Антіоха III зазнала краху внаслідок зіткнення з Римом, що остаточно перетворив Селевкідську державу на другорядну потугу елліністичного світу.