СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В XVI – ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII ст. ЛИТОВСЬКІ СТАТУТИ
1. Деякі з наведених нижче речень містять помилкові твердження. Визнач ці твердження й переформулюй їх правильно.
- Населення українських земель було однорідним. Помилка. Населення українських земель у XVI — першій половині XVII ст. було неоднорідним, поділеним на різні соціальні стани: привілейовані (шляхта, духівництво), напівпривілейовані (міщани) та непривілейовані (селянство).
- У першій половині XVI ст. остаточно оформився правовий статус шляхти. Правильно. У першій половині XVI ст. було юридично оформлено права та привілеї шляхти, зокрема Литовськими статутами 1529 та 1566 років.
- Другий Литовський статут 1566 р. зменшив обсяг прав служилої шляхти, ще більше віддаливши її від магнатів. Помилка. Другий Литовський статут 1566 р. навпаки, зрівняв шляхтичів у правах з магнатами, запровадив виборні суди й сеймики, що наблизило дрібну шляхту до магнатів, а не віддалило.
- Найбільш чисельним і безправним станом українського суспільства було селянство. Правильно. Селянство було найчисельнішим і мало обмежені права, особливо після закріпачення.
- Залучення українських земель до європейського ринку обумовило зменшення попиту на продукцію сільського господарства та зникнення фільварків. Помилка. Навпаки, зростання попиту на хліб у Європі призвело до збільшення кількості фільварків і посилення експлуатації селян (панщина, кріпацтво).
- Найчисельнішу частину населення міст становив порівняно нечисленний патриціат, що складався з найбагатших купців, лихварів і ремісників. Помилка. Найчисельнішу частину міського населення становив плебс (наймити, ремісники), а патриціат був малочисельною міською верхівкою.
2. Як пов’язані Великі географічні відкриття і зміни в положенні українського селянства?
Великі географічні відкриття спричинили зростання попиту на сільськогосподарську продукцію, особливо зерно, в Європі. Це призвело до розвитку фільваркового господарства на українських землях, розширення панщини та закріпачення селян, оскільки землевласники прагнули збільшити виробництво зерна для експорту.
3. Які положення документа свідчать про привілейований стан шляхти?
Положення, які свідчать про привілейований стан шляхти:
- За вбивство шляхтича передбачено грошове покарання (100 коп грошей), тоді як за вбивство слуги чи челядина штраф значно менший (60 коп, 10 коп).
- Якщо шляхтич ударить шляхтича — сплачує лише штраф (12 коп грошей).
- Якщо ж людина простого звання вдарить шляхтича — кара суворіша: її позбавляють руки.
Ці положення показують, що шляхта мала значно вищий правовий захист і м’якші покарання порівняно з іншими станами, а простолюдини за образу шляхтича каралися набагато жорсткіше.
4. На основі тексту підручника визнач та стисло схарактеризуй верстви населення, які зображено на ілюстраціях
- Князі, магнати — найвища, найбагатша і найвпливовіша частина шляхти. Володіли великими земельними маєтками, обіймали високі державні посади, мали власні війська та судову владу над підданими.
- Пани, заможна шляхта — економічно незалежні, мали спадкові землеволодіння, користувалися широкими політичними правами, брали участь у самоврядуванні.
- Дрібна шляхта, зем’яни, панцирні бояри — служила військову службу, за що отримувала землю, була залежною від магнатів і панів, мала менше прав та привілеїв, але все ж належала до привілейованого стану.
- Духівництво — привілейований стан, що складався з вищого (єпископи, настоятелі монастирів) і нижчого (парафіяльні священники) духовенства. Мали значні земельні володіння, не підлягали світському суду, відігравали важливу роль у суспільстві та культурі.
- Міщани — напівпривілейований стан, мешканці міст. Поділялися на патриціат (міську верхівку — багаті купці, цехові майстри), бюргерство (заможні міщани, торговці) та плебс (наймити, дрібні ремісники). Мали право на міське самоврядування, займалися ремеслом і торгівлею.
- Селяни — найбільш численна і найменш захищена верства. Поділялися на вільних (похожих) і залежних (непохожих, кріпаків). Виконували повинності на користь феодалів, більшість із них поступово втратила особисту свободу через закріпачення.
5. Розглянь картину видатного українського художника ХІХ ст. Сергія Васильківського. Яким митець зобразив представника найчисленнішої верстви населення українських земель у XVI ст.? Чи відображено на картині реальне тогочасне становище землероба? Чому ти так думаєш?
На картині Сергія Васильківського селянин зображений у святковому одязі, з косою в руках, у вільній позі, на тлі відкритого простору. Митець підкреслив гідність, силу й незалежність цього представника народу.
Однак у реальному житті становище селян у XVI ст. було набагато важчим: більшість із них перебувала в залежності від землевласників, виконувала важкі повинності, поступово втрачала особисту свободу через закріпачення. Селяни були найбільш експлуатованою верствою, мали обмежені права і часто жили в бідності. Тому на картині відображено ідеалізований образ, а не справжню соціальну реальність того часу.
6. Яку інформацію містить джерело? Як у документі відображено зміну становища селян? Які права шляхти закріплює цей документ? Що в тексті документа підтверджує найвищий статус шляхти в Речі Посполитій?
Джерело містить положення Третього Литовського статуту 1588 р., які регулюють відносини між селянами й землевласниками (шляхтою).
Статут закріплює залежність селян від землевласників: селяни стають фактично кріпаками, оскільки їх можуть розшукувати й повертати навіть після втечі.
У тексті підкреслено, що саме шляхтичі, князі й пани мають право вимагати повернення своїх підданих, а міські урядники зобов’язані це виконувати. Це показує, що шляхта мала вищий юридичний статус і владу над іншими станами.
7. Що означав цей документ для містян Крилова?
Привілей про надання Магдебурзького права місту Крилів означав для містян отримання права на самоврядування, власний суд, вибори міської влади, економічні та юридичні привілеї. Міщани могли займатися ремеслом, торгівлею, володіти нерухомістю, були захищені від свавілля феодалів і підпорядковувалися міському суду, а не суду землевласника.
8. Склади схему «Привілейовані та непривілейовані верстви населення українського суспільства в першій половині ХVІ ст.»
Привілейовані:
Шляхта
- Князі
- Магнати
- Пани
- Дрібна шляхта (зем’яни, чиншовики, голота, панцирні бояри)
- Духівництво
Напівпривілейовані:
Міщани
- Патриціат
- Бюргерство
- Плебс
Непривілейовані:
Селяни
- Вільні (похожі)
- Залежні (непохожі, кріпаки)