Різдво має численні традиції, серед яких, можливо, найпопулярніша – прикрашене ялинкове дерево. Незалежно від того, чи це справжнє, чи штучне, ялинкові дерева є синонімом святкування Різдва. Але як вони стали частиною цього свята?
Використання дерев у ритуалах та як прикрас було поширеним здавна, тому походження сучасного ялинкового дерева досі є предметом дискусій. Проте, за однією з версій, воно з’явилося в Німеччині. Розповідають, що близько 723 року англійський місіонер Святий Боніфацій зіткнувся з язичниками, котрі готували жертвопринесення біля дуба, присвяченого Тору. Боніфацій узяв сокиру й зрубав дерево, а коли бог язичників не покарав його за це, він оголосив цей дуб їхнім “священним деревом”. За іншими джерелами, на місці зрубаного дуба виріс ялинковий ліс.
Незалежно від правдивості цієї історії, зелені дерева стали частиною християнських ритуалів у Німеччині. У Середньовіччя на них почали з’являтися “дерева раю”, призначені символізувати Рай. Їх прикрашали яблуками та виставляли в будинках 24 грудня, у релігійне свято Адама і Єви. Згодом додали й інші прикраси – за переказами, Мартін Лютер у 16 столітті першим повісив на дерево свічки. Так “дерева раю” перетворилися на різдвяні ялинки.
У 19 столітті ялинкові дерева міцно увійшли в німецькі традиції. Коли німці емігрували до інших країн, вони принесли з собою звичай прикрашати ялинки. Зокрема до Англії, де в 1790-х роках Шарлотта, німецька дружина короля Георга III, оздоблювала дерева на свята. Проте справжню популярність цій традиції серед британців приніс принц Альберт разом зі своєю дружиною, королевою Вікторією. Вони зробили ялинкове дерево важливою частиною різдвяних святкувань.
У 1848 році в лондонській газеті з’явилася ілюстрація королівської родини біля прикрашеної ялинки. З того часу ялинкові дерева швидко розповсюдилися англійськими оселями.
Німецькі поселенці також завезли традицію до США, але спершу вона не набула популярності. Багато пуритан виступали проти святкування Різдва через його язичницьке коріння. Посадовці Массачусетської колонії навіть заборонили його та закривали церкви 25 грудня. Лише в 1820-х роках почалося поширення Різдва в Америці. За повідомленнями, перше ялинкове дерево там було встановлене в 1830-х.
Популярність ялинок зросла завдяки впливовому журналу “Godey’s Lady’s Book”, який 1850 року опублікував згадану ілюстрацію британської королівської родини. Правда, зображення було змінене, щоб сім’я виглядала американською. Це та інші зусилля сприяли поширенню традиції до 1870-х років.
Згодом ялинкові дерева розійшлися всім світом, але це почало негативно позначатися на лісах, особливо німецьких. Тому в 1880-х німці стали виготовляти штучні ялинки з гусиного пір’я. Ці дерева також набули популярності в інших країнах. Згодом пір’я замінили на інші матеріали.
Значний прорив стався в 1930-х роках, коли виробник щіток для унітазів використав залишки продукції для створення штучної ялинки. Ці “щіткові дерева” були успішними, але пізніше поступилися місцем алюмінієвим та пластиковим аналогам.
За даними Американської асоціації різдвяних ялинок, у 2021 році 84% дерев у будинках США були штучними й лише 16% – справжніми.
Ось таким є коротка історія найпопулярнішої різдвяної традиції – ялинкового дерева.
Як ялинка з’явилася в Україні
Традиційно зелену красуню ставили в оселях не на Новий рік, а на Різдво. А Святвечір 24 грудня ще називали “днем ялинки”. У ті часи ялинку вважали “німецькою”, адже відповідний звичай прийшов в Україну саме з Німеччини.
Придбати її у Києві можна було на всіх базарах та людних перехрестях. Розкішне дерево коштувало 50 копійок (за такі гроші вистачало купити 25 кг солі чи замовити 10 стаканів чаю у трактирі). Ялинку прикрашали цукерками, яблуками, мандаринами.
Після встановлення радянської влади почалася масштабна антирелігійна кампанія, особливо спрямована проти Різдва. У 1928 році ялинку разом зі святом затаврували як “попівський пережиток” і заборонили.
Тому коли 28 грудня 1935 року радянський керівник Павло Постишев закликав “Давайте влаштуємо до Нового року дітям хорошу ялинку!”, це стало шоком для громадськості. Адже йшлося про повернення раніше забороненої ялинки!
Насправді влада мала свої мотиви для її “реабілітації”. Заборона виявилася неефективною — багато батьків і далі таємно ставили дітям різдвяні ялинки. Тому вирішили “перепрофілювати” дерево на новорічне свято, вирвавши з релігійного контексту.
Отже, до України повернулася традиція прикрашати ялинку, але вже як новорічний, а не різдвяний символ. З середини 1950-х головну ялинку країни стали ставити на теперішньому Майдані Незалежності (хоч локації там змінювалися). Її запалюванням розпочиналися новорічно-різдвяні свята, що тривали до січня.
Ось так до нас повернулася традиція прикрашення ялинки, яка з часом набула новорічного, радше ніж релігійного, забарвлення.