Вавилонія — це одна з найстаріших держав Стародавнього Сходу, що сформувалася на землях між річками Тигром та Євфратом початку 2 тис. до н. е. (близько 1895 до н. е.) і остаточно втратила незалежність в 539 до н. е.
У часи свого найбільшого розквіту, Вавилонія охоплювала території, які зараз відповідають південній частині Туреччини, а також сучасним державам Сирія, Ліван, Ізраїль, Йорданія, Саудівська Аравія, Ірак та Кувейт, повністю або частково.
Населення Вавилону
Основні соціальні групи населення Вавилонії були такими:
- Авілум – це повноправні громадяни, які володіли власністю
- Мушкенум – це люди, які отримували землю та інструменти для роботи в обмін на обов’язкову службу державі
- Вардум – це раби, які не мали жодних прав.
Структура стародавнього вавилонського суспільства
Торгівля в житті стародавнього Вавилона
Торгівля відігравала надзвичайно важливу роль у житті стародавнього Вавилона. Завдяки сприятливому географічному розташуванню на перетині торгових шляхів, Вавилон перетворився на потужний економічний центр Стародавнього Сходу.
Вавилоняни активно займалися як внутрішньою, так і зовнішньою торгівлею. Всередині держави велика кількість товарів перевозилася каналами та річками між містами та регіонами.
У зовнішній торгівлі вавилоняни взаємодіяли з такими країнами як Єгипет, Фінікія, Сирія
Серед основних експортних товарів були:
- Тканини та одяг, вовну
- Вино й олія, фініки, зерно
- Ювелірні прикраси
- Гончарні вироби
Вавилон імпортував такі товари:
- Будівельне дерево
- Мідь
- Золото
- Рабів
- Каміння
Падіння Вавилону перед перським військом
Цар Набонід спробував обмежити владу жерців, піднісши культ бога Місяця Сіна замість Мардука. Це викликало невдоволення впливових жерців храму Мардука у Вавилоні..
Перський цар скористався невдоволенням жерців і пообіцяв поважати стародавні звичаї вавилонян, тобто культ Мардука. Так він здобув прихильність жерців.
Коли перси увійшли у Вавилон, жерці відчинили їм браму міста. Місто впало (539 рік до н.е. ) без бою через зраду невдоволених жерців, яких підбурив перський цар.
Отже, невдала релігійна політика Набоніда та викликане нею невдоволення жрецтва стали одним з ключових факторів раптового падіння Вавилону перед перським військом.