А
Абсолютна монархія — форма монархічної влади, за якої вся повнота влади зосереджується в руках монарха.
Б
Бароко — стиль в європейському мистецтві з кінця XVI до середини XVIII ст., якому притаманна зовнішня урочистість, пишність, розмаїтість і динамічність форм.
Буржуазія — соціальна група, яка стає панівною в ході розвитку капіталістичних відносин, володіє основними засобами виробництва.
В
Високе Відродження (кінець XV ст. — початок XVI ст.) — кульмінація Ренесансу в Італії, доба найбільшого розквіту образотворчого мистецтва, філософії, літератури й науки.
Візуальна перспектива — система об’ємних зображень, яку можна роздивитись неозброєним оком, яка дає відчуття глибини простору.
Е
Енциклопедисти — група французьких просвітників — мислителів, науковців, письменників, митців XVIII ст., які брали участь у створенні «Енциклопедії, або Тлумачного словника наук, мистецтва й ремесел».
З
Земський собор — дорадчий орган при московському монарху з представників землевласників і духівництва.
Зустріч цивілізацій — образний вислів, що стосується періоду Великих географічних відкриттів, коли розпочалася тісна взаємодія цивілізацій країн Європи, Азії та Америки.
І
Індустріальне суспільство — суспільство, в якому головну роль відіграє промисловість, більшість населення працює на заводах і фабриках, формується громадянське суспільство.
К
Кальвінізм — одна з течій протестантизму, що виникла в ХVІ ст. в Швейцарії, в основі якої лежить учення Жана Кальвіна.
Капіталізм — соціально-економічна система, заснована на приватній власності на засоби виробництва (заводи, машини, землю тощо), господарській діяльності з метою отримання прибутку, розвитку ринкових відносин.
Колоніальна імперія — держава, що заснована на експлуатації колоній.
Колонія — територія чи країна, що позбавлена власної незалежності й перебуває під владою іншої держави.
Конкіста — епоха завоювання іспанцями й португальцями територій Центральної і Південної Америки наприкінці ХV–ХVІ ст.
Контрреформація — церковно-політичний рух у Західній Європі другої половини ХVI — середини XVII ст., організований папством, католицьким духовенством, спрямований проти Реформації, її лідерів і прибічників за збереження і зміцнення становища католицької церкви.
Л
Лютеранство — напрям протестантизму, який виник у ході Реформації в ХVІ ст. й об’єднав послідовників вчення М. Лютера.
М
Мануфактура — велике підприємство, в якому використовували ручні знаряддя праці й розподіл праці між робітниками.
Масони — учасники європейського духовного руху XVII–XVIIІ ст. Об’єднувалися в ложі — таємні організації. Ставили за мету моральне самовдосконалення і об’єднання людства в релігійному братерському союзі. Основне масонське гасло — «Свобода, Рівність, Братерство».
Н
Наймані робітники — вільні працівники, які трудилися на власників підприємств, роботодавців за гроші (заробітну плату).
Національно-визвольна війна — боротьба, метою якої є визволення народу з-під іноземного панування і створення незалежної держави.
Новий час (або Модерна доба) — період в історії людства (кінець XV — початок ХХ ст.), протягом якого відбувся перехід від аграрно-ремісничої цивілізації до індустріального суспільства; період становлення сучасної європейської цивілізації.
О
Опричнина — 1) частина Московської держави, особисті володіння (домен) царя; 2) період 1565–1572 рр. у Московській державі, що супроводжувався репресіями проти бояр і духовенства.
Орден єзуїтів — католицький чернечий орден, заснований у 1534 р. (офіційно затверджений у 1540 р.) для зміцнення папської влади й поширення впливу католицизму.
Освічений абсолютизм — політика монархічної держави, побудована на деяких ідеях Просвітництва, спрямована на реформування або знищення застарілих феодальних порядків. Здійснювалася у ХVІІІ ст.
П
Парламентська монархія — форма державного устрою, за якої влада монарха обмежена парламентом.
Політика самоізоляції — напрям зовнішньої політики держави, який полягає в обмеженні контактів держави з іншими країнами.
Протекторат (від лат. protector — захисник) — форма державного правління, за якої влада належить лорду-протектору.
Протекціонізм — політика держави, спрямована на захист власної економіки від іноземної конкуренції. Полягала в сприянні й розвитку власного виробництва й торгівлі.
Протестантизм — один із трьох основних (поряд з католицизмом і православ’ям) напрямів християнської віри, що виник у ХVІ ст. внаслідок Реформації.
Р
Революція — докорінний злам, зміни в розвитку суспільства, у природних явищах, у пізнанні світу.
Релігійні війни — збройний конфлікт між представниками різних релігійних груп, спричинений релігійними відмінностями.
Реформація (з лат. reformation — перебудова) — рух за зміни всередині католицької церкви, переосмислення її ролі в суспільстві.
С
Самодержавство — система влади в Московській і Російській державі, за якої держава вважалася власністю монарха, а його влада необмежена законами.
Самураї — військовий стан в Японії ХІІ–ХІХ ст.
Сейм — загальнодержавні збори представників шляхти й духівництва в Речі Посполитій, вищий орган управління державою.
Секуляризація — звільнення від релігійного впливу, зокрема перетворення церковної і монастирської власності на власність світську.
Смутний час — період династичної кризи в Московському царстві на початку XVII ст.
Сьогунат — особлива система управління в Японії ХVІІ–ХІХ ст., коли імператор залишався верховним жерцем синтоїзму й лише вважався главою держави. Реальна влада зосереджувалась у руках сьогуна.
Ф
Фабрика — промислове виробництво, засноване на використанні машин.
Ц
Церковний розкол — невизнання частиною вірян настанов церковної влади й створення окремої церкви.
Я
Ясир — військова здобич, невільники для подальшого продажу.