По-перше, в письмових джерелах міститься інформація про поступове територіальне розширення міста. Спочатку сакральний центр Риму (померій) охоплював, ймовірно, лише Палатинський пагорб. Згодом до нього приєднуються Капітолій та територія Форуму, а за часів царя Сервія Туллія – ще й Квірінал, Вімінал та Есквілін.
Паралельно з розширенням площі Риму зростають і його володіння (ager Romanus) шляхом підкорення навколишніх поселень – спочатку в радіусі 5-7 км, а до кінця царського періоду – до 800 кв. км.
Поступово Рим перетворюється на центр влади в Лації. Він підпорядковує собі інші латинські міста, контролюючи Латинський союз. За часів останніх царів римські володіння поширюються навіть на деякі етруські міста.
У самому Римі з’являються елементи міської інфраструктури – громадські будівлі, храми, форум як центр суспільного життя, торгівлі та комунікації.
Отже, протягом кількох століть Рим перетворюється з невеликого поселення на велике та потужне місто-державу, що домінує в центральній Італії.
Хронологія
- VIII століття до н.е. – початок формування поселень на території майбутнього Риму.
- VII століття до н.е. – поступове зростання та територіальне розширення поселення на Палатинському пагорбі.
- VI століття до н.е. – трансформація Риму в потужне місто-державу, що підпорядковує собі навколишні території та контролює Латинський союз.