Міф про заснування Риму є досить складним та багатошаровим. Він поєднує в собі різні легенди та перекази, що формувалися протягом століть.
Згідно з найпоширенішою версією, Рим був заснований близнюками Ромулом та Ремом у 753 році до н.е. Вони були нащадками троянського героя Енея та синами весталки Реї Сильвії та бога Марса. Немовлят викинули в Тибр, але їх врятувала вовчиця, яка годувала їх своїм молоком. Згодом хлопчиків знайшов пастух Фаустул та разом з дружиною Аккою Ларенцією виховав їх як рідних синів.
Коли Ромул та Рем виросли, вони вирішили заснувати нове місто. Вони провели ауспіції (ворожіння), щоб визначити знак богів щодо місця та долі нового поселення. Рем обрав Палатинський пагорб, а Ромул – Авентинський. Брати не змогли домовитися та вирішили вдатися до знаку: той, хто побачить більше птахів, і обере місце. Рем побачив шістьох грифів, а Ромул – аж дванадцять. Розгніваний Рем перестрибнув через слід, який прокреслив Ромул, і той у гніві вбив брата.
Ромул став єдиним правителем нового міста та назвав його своїм іменем – Рим. Щоб залюднити місто, він оголосив його притулком для вигнанців та злочинців. Проте все одно не вистачало жінок. Тоді Ромул організував викрадення сабінянок під час свята на честь бога Конса. Це спричинило війну з сусіднім племенем сабінів. Проте зрештою конфлікт був владнаний шляхом об’єднання римлян та сабінів. Спільним царем став Тит Тацій, а Рим поділили на римські та сабінські курії.
Також до міфу про заснування Риму додалися легенди про грецького героя Енея, який після падіння Трої оселився в Італії та став предком Ромула. Це надало римлянам героїчне походження та зв’язок з греками. Епізод про вовчицю, що годувала Ромула та Рема, також має аналогії в міфах інших народів та свідчить про переплетіння різних культурних традицій.
Отже, легенда про заснування Вічного міста є справжнім витвором міфотворчості, що об’єднала в собі як місцеві італійські вірування, так і запозичені сюжети, надавши Риму героїчної слави та божественного походження.