- Географічне розташування Риму сприяло контактам і обміну між різними народами.
- Археологічні дані свідчать про спадкоємність поселень в Лації від бронзової доби до залізної, на відміну від Етрурії, де спостерігається розрив між культурами Протовілланова та Вілланова
- З 8 ст. до н.е. починає формуватися соціальна ієрархія і знать.
- З’являються укріплені поселення, громадські й культові споруди, резиденції правителів.
- Розвивається торгівля, виникають емпорії (античності місця для торгівлі) й святилища торгових богів.
- Археологічні знахідки в цілому підтверджують дані писемних джерел.
Розвиток міст
Спочатку, приблизно у 9-8 століттях до н.е., тут існували невеликі сільські поселення, мешканці яких займалися переважно натуральним сільським господарством. Їх економіка й соціальний устрій базувалися на родових стосунках та общинах. Проте вже з 8 століття спостерігається зростання соціальної стратифікації та майнової нерівності, в результаті чого окремі поселення починають розростатися й поглинати довколишні менші, тоді як інші занепадають.
До кінця 8 століття з’являються укріплені поселення обнесені кам’яними стінами та іншими оборонними спорудами. А вже в 7 столітті починається спорудження монументальних громадських та храмових комплексів, резиденцій місцевих володарів, формуються центри політичного та релігійного життя. Так утворюються елементи власне міського ландшафту та забудови. Усі ці процеси урбанізації безпосередньо пов’язані зі зміцненням аристократії та складним соціально-економічним розвитком цих суспільств.
Соціальна ієрархія і знать
Починаючи приблизно з 8 століття до н.е. тут спостерігається зростання майнової нерівності та соціальної стратифікації. Деякі поселення занепадають, тоді як інші швидко розростаються. З’являються ознаки формування знаті та клієнтських відносин.
У 8-7 століттях до н.е. простежується концентрація багатства в руках аристократії, яка контролює торгівлю зі Сходом та Грецією. Предмети розкоші спочатку зосереджені в похованнях еліти, а згодом – у святилищах у вигляді пожертвувань.
Отже, археологічні дані засвідчують поступове формування спадкової знаті та її панівного становища в суспільстві на основі багатства та торгових контактів з 8 по 6 століття до н.е.
Святилища та палаци
Починаючи приблизно з середини 7 століття до нашої ери, в середовищі правлячої верхівки етрусків і латинян відбуваються суттєві зміни способу життя, про що свідчать знахідки аристократичних поховань із предметами розкоші, а також залишки житлових будівель на кам’яних фундаментах складної конструкції. З’являються монументальні громадські та культові споруди, прикрашені архітектурними деталями, а також резиденції володарів, що поєднують світські й сакральні функції та є своєрідними політичними й ідеологічними центрами. Проте вже наприкінці 6 ст. до н.е. спостерігається певне розмежування релігійної, громадської та приватної сфер.
Емпорії й святилища торгових богів
Починаючи з кінця VII століття до нашої ери поруч з портами та пристанями на узбережжі Центральної Італії поступово виникають так звані емпорії. Це були своєрідні торговельні факторії та ринки, де відбувався обмін товарами між грецькими купцями, з одного боку, та етрусками й латинянами, з іншого.
У цих емпоріях незабаром з’являються святилища богів торгівлі, яких було запозичено або з Греції, або зі Сходу. Їх досить швидко ототожнили з місцевими божествами, які виконували аналогічні функції. Найбільш відомим було святилище в етруському портовому місті Гравісках, що був емпорієм Тарквіній. Воно було присвячене культу Афродіти і проіснувало приблизно з 590 до 480 року до н.е.
Такі святилища торгових богів швидко перетворювалися на важливі центри економічного та релігійно-культурного життя. Водночас активна торгівля з греками сприяла запозиченню нових культів, зокрема культу Діоскурів, про що свідчать археологічні знахідки.