Австро-Угорську імперію називали «клаптиковою імперією». Як багатонаціональний характер імперії відображено в її державному гербі?
На державному гербі Австро-Угорської імперії зображено двоголового орла, який символізує співправління австрійської та угорської частин імперії. Один головний символізує Австрію, другий – Угорщину. Він також має низку щитів, на яких зображено символи різних провінцій та народів, що входили до складу імперії.
Чим, на вашу думку, можна пояснити таке становище Австро-Угорської імперії?
Таке становище Австро-Угорської імперії можна пояснити її багатонаціональним характером та складним політичним устроєм з двома різними системами правління для австрійської та угорської частин імперії. Також важливим фактором є історичні та культурні відмінності між народами, що входили до складу імперії, що викликало напруження відносин та вимоги до більшої автономії та незалежності окремих регіонів.
Яка держава називається в документі «Блискучою Портою»? Який основний зміст документа?
Так називали Туреччину. Блискуча Порта визнала автономію Болгарії лише у внутрішній політиці, Боснії та Герцеговини в складі Туреччини. Сербія, Чорногорія та Румунія стали повністю незалежними. Російська імперія знову приєднала Південну Бессарабію, втрачену в Кримській війні, Батум, фортеці Ардаган, Карс і Баязет. Договір в Сан-Стефано суттєво посилив вплив Росії на Балканах та Кавказі.
Запитання та завдання
І. Знаю й систематизую нову інформацію
1. Зазначте передумови перетворень в Австрійській імперії в середині XIX ст.
Економічні труднощі:
Австрійська імперія стикалася зі зниженням економічного розвитку через кризу феодальної системи та конкуренцію з іншими країнами.
Національні проблеми:
У складі Австрійської імперії було багато народів різних національностей, які хотіли більше автономії та незалежності.
Революційні настрої:
У Європі відбувалися революції, які змінювали політичну картину та збуджували національні прагнення в народах.
Політичні кризи:
Австрійська імперія стикалася з політичними кризами через незгоду між правителями та народом.
Австрійська інтервенція до Дунайських князівств під час Кримської війни розірвала союз із Російською імперією, відмова від активної участі в Східній (Кримській) війні відштовхнула від Австрії Францію. Погіршення відносин з Пруссією через австро-прусське протистояння в процесі об’єднання німецьких держав. У 1859 р. почалася війна з Італією та Францією, що привела до поразки Австрії та утворення об’єднаної Італії.
2. Схарактеризуйте угорський національний рух у 1849-1863 рр.
Угорський національний рух був різним:
- Центристи закликали австрійський уряд повернути федералізм та автономію регіонів у 1848 році.
- Радикали виступали проти співпраці з австрійцями та за незалежність Угорщини, очолював їх Лайош Коршут.
У 1859-1861 роках найбільш активно вимагали повернення до конституції 1848 року. Австрійці наступні два роки не реагували на вимоги і посилили реакційний тиск у 1863 році.
3. Що зумовило австро-угорське зближення в 1860-х роках?
Австрійці намагалися зміцнити монархію, тому шукали компроміс з угорцями. Це стало можливим після поразок у зовнішній політиці, зокрема від Російської імперії та у Австрійсько-Прусській війні 1866 року. Угорці не були єдиними, хто вимагав федеративної структури імперії. Чехи, хорвати, румуни, поляки та словаки також хотіли рівноправного статусу.
4. Назвіть основні причини російсько-турецької війни 1877-1878 рр.
Російсько-турецька війна 1877-1878 рр. виникла з-за конфлікту між Російською імперією та Османською імперією щодо впливу на Балканський регіон та захисту прав християнського населення від османського поневолення. Основні причини конфлікту наступні:
- Російська імперія домагалася впливу на Балканський регіон та приєднання до своїх володінь Південної Бессарабії, втраченої в ході Кримської війни.
- Піднесення національно-визвольного руху на Балканах і загострення боротьби великих європейських держав за вплив на країни Подунав’я та Балканського півострова.
- Повстання у Боснії і Герцеговині (1875–78) та Болгарії (1876) проти турецького поневолення викликали широкий резонанс в Європі й зокрема в Росії, яка прагнула перегляду наслідків невдалої для неї Кримської війни.
- Незгода Блискучої Порти з вимогами надання автономії Болгарії, Боснії та Герцеговині (за підтримки останніх Англією) 1876 р. Англія мала свої власні інтереси на Балканському півострові і прагнула зменшити впливи Росії в цьому регіоні.
5. Користуючись картою, схарактеризуйте основні події російсько-турецької війни 1877-1878 рр.
- На початку літа 1877 року російська армія перетнула Дунай поблизу Зимниці і захопила такі важливі міста, як Систов та Тирново, а також гірські перевали Стара-Планина. Проте спроба росіян звільнити Південну Болгарію від турків була невдалою.
- Російські війська отримали підтримку болгарських добровольців та захищали Шипкинський перевал від переважаючої турецької армії, що налічувала 20 тисяч солдатів. Оборона Шипки не дала можливості турецькій армії закріпитися в північній Болгарії.
- Плевен був довго облогований, але турецький гарнізон здався лише після чотирьох місяців.
- В кінці 1877 року росіяни ввійшли до Південної Болгарії, а в січні 1878 року захопили місто Андріанополь.
- У січні 1878 року російська армія звільнила міста Софію та Пловдив від турків.
- На Кавказі російська армія захопила такі міста, як Ардаган, Батумі та Аджарія, а також закавказьку фортецю Карс.
6. Порівняйте основні положення Сан-Стефанського мирного договору та рішення Берлінського конгресу. Які рішення Берлінського конгресу свідчили про ослаблення позицій Росії на міжнародній арені?
Сан-Стефанський договір
3 березня 1878 року був підписаний Сан-Стефанський договір між Російською імперією та Османською імперією після закінчення Російсько-турецької війни 1877-1878 років. Договір значно посилив вплив Росії на Балканах та Кавказі, встановивши новий порядок в Балканському регіоні після закінчення війни.
Основні положення договору:
- утворення автономного князівства Болгарії, що залишалось васалом Османської імперії у зовнішній політиці і незалежним у внутрішній;
- Боснії та Герцеговині надавалася автономія у складі Османської імперії;
- Сербія, Чорногорія та Румунія стали повністю незалежними державами й розширили свої території;
- Південна Бессарабія, Батум, фортеці Ардаган, Карс і Баязет відходили до Росії.
Проте Велика Британія та Австро-Угорщина не бажали посилення Росії на Балканах і оголосили протест проти Сан-Стефанського договору, тому 13 березня 1878 року в Берліні розпочався міжнародний конгрес щодо ревізії Сан-Стефанського договору між Османською та Російською імперіями.
Рішення Конгресу в Берліні:
- Чорногорія, Сербія та Румунія залишилися незалежними;
- Боснію та Герцеговину окупувала Австро-Угорщина;
- Болгарія по Балканському хребту ділилася на Південну й Північну, Південна поверталася до складу Османської імперії як Східна Румелія, Північна зберігала автономний устрій;
- Македонія поверталася до складу Османської імперії;
- фортецю Баязет Росія віддавала Туреччині.
Дипломатичні успіхи Сан-Стефанського договору для Росії були значно погіршені.
7. Які з держав за Сан-Стефанським мирним договором стали незалежними?
Чорногорія, Сербія та Румунія.
8. Поясніть значення термінів і понять: унітарна держава, дуалістична монархія.
Унітарна держава – це форма державного устрою, коли територія держави не має федеральних одиниць і поділяється на адміністративні одиниці, які управляються безпосередньо з центру.
Дуалістична монархія – це один із двох типів конституційної монархії, разом з парламентською. Це історично-перехідна форма від абсолютної монархії до парламентарної. В дуалістичній монархії влада монарха обмежена конституцією, але монарх все ще має широкі повноваження, що ставить його в центрі всієї політичної системи даної держави.
ІІ. Обговоріть у групі
1. Схарактеризуйте особливості Австро-Угорської дуалістичної монархії за угодою 1867 р. У чому полягали її політичні переваги та недоліки?
15 березня 1867 року було підписано договір про створення двох держав – Австрійської та Угорської, які утворили Австро-Угорську імперію. Австрійська та Угорська частини імперії мали повний суверенітет у внутрішній політиці. Загальноімперський уряд мав повноваження лише щодо зовнішньої, військової та фінансової політики. Для вирішення важливих питань могла збиратися спільна Коронна рада при імператору, куди запрошувалися представники урядів Австрії та Угорщини. Зовнішні витрати визначалися як 70% і 30 % відповідно в залежності від частки економіки кожної держави. У обох частинах імперії були проголошені демократичні свободи, рівність усіх громадян перед законом та недоторканність приватної власності.
Австро-угорський договір був можливим способом збереження статусу великої держави. Завдяки угоді розвиток Австро-Угорщини був відносно стабільним. Імперія увійшла в період бурхливого економічного розвитку та модернізації всіх аспектів суспільного життя.
Проте такий державний устрій мав певні недоліки, зокрема збереження сильної влади монарха (імператора), що применшувала значення парламентів, незадоволення інтересів пригноблених націй імперії. Саме ці чинники за умов поразки у Першій світовій війні відіграли ключове значення у подальшій долі країни, викликавши її розпад в 1918 році.
2. За умовами Берлінського конгресу (березень 1878 р.) територія Чорногорії була суттєво скорочена, були зменшені території Сербії й Румунії. Австро-Угорщина отримала право окупувати територію Боснії та Герцеговини на невизначений час. Як ви думаєте, чому провідні європейські країни (насамперед, Велика Британія, Австро-Угорщина, Німеччина, Франція) стали ініціаторами таких рішень?
Ці заходи були вигідні для країн Європи, оскільки допомагали зменшити вплив Російської імперії на Балканах. Якби нові держави не отримали суверенітет, Росія могла б збільшити свій вплив на цих територіях і навіть зробити їх своїми васалами. Це становило більшу небезпеку для Європи, ніж окупація Боснії та Герцеговини Австро-Угорщиною.
ІІІ. Мислю творчо й самостійно
1. У чому полягає значення історичного досвіду утворення Австро-Угорської дуалістичної монархії? Використовуючи додатковий матеріал, підготуйте повідомлення про вплив австро-угорської культури на українські землі.
Створення Австро-Угорської дуалістичної монархії призвело до стабілізації державних інституцій, модернізації господарства та сталого економічного розвитку Австрії та Угорщини. Але політичні та економічні інтереси народів, що населяли імперію, не були враховані імперською владою.
Українські землі – Галичина, Буковина та Закарпаття – були найвідсталішими австрійськими аграрними провінціями. Розвиток капіталістичних відносин відбувався у промисловому виробництві, а також розгортався кооперативний рух. На західноукраїнських землях діяло 1500 різних кооперативів у 1914 році.
Австро-Угорщина намагалася зробити Західну Україну аграрно-сировинним придатком до розвинутих провінцій імперії. Західноукраїнські землі були джерелом дешевої сировини і ринком збуту для промислових товарів і машин.
Австро-Угорщина не проявляла інтересу до збереження самобутності українського народу та не вирішувала міжнаціональні протиріччя між підкореними народами, такими як поляки та українці в Галичині, угорці та українці на Закарпатті, румуни та українці на Буковині.
Відбувалися процеси полонізації та мадяризації, покатоличення населення на Галичині та Закарпатті, перетворення уніатської церкви на провідника мадярського впливу внаслідок призначення угорців на церковні посади в Закарпатті. Мадяризація або полонізація шкіл (навчання велося польською або угорською мовами), церкви та культури загалом привели Закарпаття до значного духовного занепаду. Львівський та Чернівецький університети мали мови викладання – польську та німецьку відповідно.
2. Історія й сьогодення свідчать про особливий інтерес Росії до балканських країн. Як ви вважаєте, які воєнно-стратегічні, політичні та економічні чинники визначають цей інтерес?
Росія має історичні, геополітичні зв’язки з країнами Балканського півострова. Воєнно-стратегічні чинники включають можливість контролювання чорноморського регіону, де Росія має велику військову базу в Криму. Політичні чинники включають підтримку російської діаспори в країнах Балканського півострова та спроби набрати вплив на їхні внутрішні справи. Економічні чинники включають можливість розширення ринків збуту для російських товарів та енергоносіїв, а також контролювання транспортних маршрутів, якими транспортується нафта та газ до Європи.