ГДЗ Всесвітня історія 11 клас (рівень стандарту) Щупак 2024
ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ
I. Систематизуємо нову інформацію
1. Назвіть причини поширення тероризму в сучасному світі
Основними причинами поширення тероризму в сучасному світі є:
- Політичні конфлікти, війни, окупація територій, порушення прав людини
- Релігійний фундаменталізм, радикалізм та екстремізм
- Бідність, соціальна нерівність, безробіття, відсутність перспектив
- Відсутність ефективних механізмів подолання суспільних суперечностей
2. Схарактеризуйте основні напрями сучасного тероризму у світі
Основними напрямами сучасного тероризму є:
- Політичний тероризм, спрямований на досягнення певних політичних цілей
- Національний (етнічний) тероризм, пов’язаний з боротьбою за національне самовизначення
- Релігійний тероризм, мотивований релігійними переконаннями
- Економічний тероризм, що включає шантаж транснаціональних компаній, захоплення заручників тощо
- Інформаційний тероризм, спрямований на порушення інформаційних систем та поширення дезінформації
- Кримінальний тероризм, пов’язаний з діяльністю злочинних угруповань
3. Як розпочиналася антитерористична операція в Афганістані? Яке сучасне становище країни?
Антитерористична операція в Афганістані (“Нескорена свобода”) розпочалася у жовтні 2001 року після терактів 11 вересня 2001 року в США. Метою операції було знищення бази “Аль-Каїди” та повалення режиму “Талібану”, який підтримував терористів.
Спочатку операція мала успіх – режим талібів був повалений, але згодом бойові дії розтяглися на роки. Станом на 2023 рік ситуація в Афганістані залишається нестабільною – талібан знову захопив владу (США вивели війська)
4. Визначте особливості сучасного тероризму на території Європи
Сучасний тероризм в Європі характеризується:
- Терактами ісламських радикалів (“Аль-Каїда”, “Ісламська держава”), пов’язаними з питаннями міграції, ісламізації (теракти у Франції, Бельгії, Німеччині тощо)
- Активізацією правих радикальних рухів на тлі міграційної кризи та ісламізації
- Використанням нових методів (наїзди на натовп, застосування вибухівки, зброї)
- Поширенням ідеології тероризму через інтернет, вербуванням нових прихильників
5. Якими мотивами влада Російської Федерації обґрунтовує анексію і окупацію Криму?
Офіційно Російська Федерація обґрунтовувала анексію Криму:
- Захистом російськомовного населення від “незаконної київської хунти”
- Відновленням “історичної справедливості” щодо Криму як “споконвічно російської” території
- Забезпеченням безпеки Чорноморського флоту РФ у Севастополі
Насправді анексія Криму була спробою РФ відновити контроль над Україною та не допустити її інтеграції до ЄС та НАТО.
6. Якою була реакція міжнародного співтовариства на збройну агресію Росії проти України?
Згідно з наведеними джерелами, реакція міжнародного співтовариства на збройну агресію Росії проти України була різко негативною та засуджувальною. Ось основні моменти:
Засудження агресії
- Переважна більшість світових лідерів і міжнародних організацій рішуче засудили російське вторгнення в Україну як акт агресії та порушення міжнародного права.
- Лідери США, ЄС, Великобританії, Франції, Німеччини, Польщі та інших країн закликали Росію негайно припинити військові дії та ввели жорсткі санкції.
Санкції проти Росії
- Було запроваджено безпрецедентні економічні та фінансові санкції проти Росії, російських компаній, банків та олігархів.
- Низка країн відключила Росію від системи SWIFT, що ускладнило міжнародні розрахунки.
- Введено заборони на експорт високотехнологічної продукції до Росії.
Військова та гуманітарна допомога Україні
- Багато країн надали Україні військову, фінансову та гуманітарну допомогу для протидії російській агресії.
- НАТО посилила присутність у східноєвропейських країнах для стримування Росії
Міжнародна ізоляція Росії
- Росію виключили з низки міжнародних організацій, зокрема Ради Європи.
- Її дії були засуджені на рівні ООН, ОБСЄ та інших міжнародних інституцій.
Таким чином, міжнародна спільнота продемонструвала безпрецедентну єдність у засудженні російської агресії та запровадженні санкцій проти Росії.
7. Поясніть значення понять: терор, тероризм, гібридна війна Російської Федерації проти України.
Терор (від лат. terror – страх, жах) – це неприховане насильство, що застосовується представниками влади проти народу з метою залякування та придушення опозиції.
Терор є відкритими, демонстративними діями держави проти власного населення або інших країн.
Тероризм – це суспільно небезпечна діяльність, що полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади для досягнення певних політичних цілей.
Гібридна війна – це поєднання традиційних методів ведення війни (застосування регулярних військ, артилерії, авіації тощо) з нетрадиційними (інформаційна війна, кібератаки, економічний тиск, підривна діяльність, тероризм).
Особливості гібридної війни РФ проти України:
- Приховане вторгнення російських військ без розпізнавальних знаків
- Інформаційна війна, пропаганда, дезінформація
- Підтримка сепаратистських рухів та незаконних збройних формувань
- Економічний тиск, енергетичний шантаж
- Кібератаки на державні установи та критичну інфраструктуру
- Використання “зелених чоловічків”, найманців, диверсійних груп
8. Покажіть на карті країни, які стали жертвами терористичних атак на початку XXI ст.
На карті позначені деякі країни, що зазнали масштабних терактів на початку XXI ст.:
- США (теракти 11 вересня 2001 р.)
- Іспанія (теракти в Мадриді 2004 р.)
- Велика Британія (теракти в Лондоні 2005 р.)
- Франція (серія терактів у 2015-2016 рр.)
- Бельгія (теракти в Брюсселі 2016 р.)
- Росія (теракти у Беслані 2004 р., метро Москви 2010 р. та ін.)
- Нігерія (діяльність “Боко Харам”)
9. Покажіть на карті Крим та окремі райони Донецької та Луганської областей України, окуповані Російською Федерацією.
https://deepstatemap.live/#6/49.438/32.053
II. Обговорюємо в групі
1. Спробуйте порівняти характер і форми здійснення терактів у 1960/1970-х роках і на сучасному етапі
У 1960/1970-х роках тероризм мав переважно ідеологічне підґрунтя і був пов’язаний з діяльністю лівих та правих екстремістських угруповань, націоналістичних і сепаратистських рухів. Основними формами тероризму в той період були:
- Захоплення заручників
- Вибухи в громадських місцях
- Викрадення літаків
- Напади на державних діячів та дипломатів
Метою таких терактів було привернення уваги до певних політичних чи ідеологічних вимог, звільнення ув’язнених одновірців, дестабілізація ситуації в країні тощо.
На сучасному етапі тероризм набув нових рис і форм:
- Поширення релігійного екстремізму, зокрема ісламського фундаменталізму
- Використання смертників для здійснення терактів
- Застосування новітніх технологій (інтернет, соціальні мережі) для вербування прихильників та координації дій
- Створення квазідержавних утворень на зразок “Ісламської держави”
- Масові розстріли мирних жителів, захоплення великих територій
Сучасний тероризм став більш жорстоким, технологічно розвиненим і транснаціональним. Він спирається на ідеологію ненависті та нетерпимості, прагне досягти максимальної кількості жертв серед мирного населення
2. Чому, на Вашу думку, Україна не отримала дієвої допомоги, включно з військовою, від міжнародного співтовариства в боротьбі із зовнішньою агресією Російської Федерації у 2014 р.?
Попри засудження міжнародною спільнотою агресії Росії проти України, дієва військова допомога не була надана з кількох причин:
- Небажання загострення конфлікту з ядерною державою. Багато країн побоювалися, що надання Україні летальної зброї може спровокувати ескалацію конфлікту з Росією та призвести до повномасштабної війни.
- Недооцінка масштабів російської агресії. На початку конфлікту міжнародне співтовариство сподівалося на мирне врегулювання ситуації через переговори та санкції проти Росії.
- Слабкість української армії. Збройні сили України на той момент були неготові до повномасштабного збройного протистояння, що ставило під сумнів ефективність військової допомоги.
- Внутрішньополітичні чинники в країнах Заходу. Деякі політичні сили в США та Європі виступали проти надання Україні зброї, побоюючись ескалації конфлікту.
- Залежність від російських енергоресурсів. Багато країн Європи залежали від імпорту російського газу та нафти, що стримувало їх від рішучих дій проти Росії.
III. Мислимо творчо й самостійно
1. Спробуйте запропонувати найефективніші методи боротьби з міжнародним тероризмом. Які антитерористичні дії держав Ви вважаєте помилковими?
Ефективна боротьба з міжнародним тероризмом вимагає комплексного підходу, який включає:
- Міжнародну співпрацю в обміні інформацією та координації дій між спецслужбами різних країн.
- Посилення контролю за фінансовими потоками, щоб перешкоджати фінансуванню терористичних організацій.
- Протидію радикалізації, особливо серед молоді, через освітні програми та просвітницьку діяльність.
- Захист кордонів та покращення безпеки критично важливих об’єктів.
- Розвиток технологій для виявлення та нейтралізації терористичних загроз.
- Правову боротьбу з тероризмом, включаючи розробку міжнародних конвенцій та угод.
Помилковими антитерористичними діями можна вважати:
- Надмірне обмеження прав і свобод громадян під виглядом антитерористичних заходів, що може призвести до зростання невдоволення в суспільстві.
- Ігнорування корінних причин тероризму, таких як бідність, нерівність, політичне пригнічення.
2. Що Ви думаєте щодо змісту понять «колаборація» та «стратегії виживання» стосовно населення окупованих Російською Федерацією територій України?
Колаборація (від фр. collaboration – співробітництво) – свідома співпраця з окупантами на шкоду інтересам своєї держави. Це кримінальний злочин за законодавством України.
Стратегії виживання – різні форми пристосування до умов окупації з метою збереження життя та мінімального забезпечення потреб. Не завжди є злочином.
Прикладами колаборації можуть бути:
- Робота в окупаційній адміністрації на керівних посадах.
- Участь у незаконних збройних формуваннях окупантів.
- Пропаганда на користь окупантів, заклики до сепаратизму.
- Надання окупантам інформації про місцезнаходження українських військ.
Стратегіями виживання можуть бути:
- Продовження роботи на низькокваліфікованих посадах (продавці, прибиральники тощо).
- Отримання гуманітарної допомоги від міжнародних організацій.
- Тимчасове переміщення до безпечніших регіонів.
- Пасивна поведінка, уникнення відкритого спротиву окупантам.
Проте чітка межа між колаборацією та стратегіями виживання не завжди є очевидною. Все залежить від конкретних обставин та ступеня свідомої співпраці з окупантами на шкоду Україні.
3. Які способи деокупації Криму та окремих районів Донецької та Луганської областей Ви бачите?
Повернення тимчасово окупованих територій є ключовим завданням для відновлення територіальної цілісності України. Можливі шляхи деокупації:
- Дипломатичний шлях. Продовження санкційного тиску на РФ, переговори за участю міжнародних партнерів для мирного врегулювання конфлікту та виведення російських військ. Проте поки що РФ відмовляється від діалогу.
- Військовий шлях. Звільнення окупованих територій силовим шляхом у ході контрнаступальних операцій ЗСУ. Потребує значного посилення військового потенціалу України та підтримки міжнародних партнерів.
- Внутрішній тиск. Посилення інформаційно-психологічної протидії російській пропаганді, підтримка проукраїнських сил на окупованих територіях для делегітимізації окупаційної влади.
- Економічний тиск. Блокування торгівлі з окупованими територіями, припинення постачання ресурсів для підриву економічної бази окупантів.
- Міжнародна ізоляція РФ. Посилення санкцій, невизнання анексії Криму, засудження агресії на міжнародних майданчиках для зростання політичних та економічних витрат для РФ.
Найімовірніше, деокупація стане можливою лише через комплексне поєднання різних методів – дипломатичного тиску, військових зусиль, внутрішньої делегітимізації окупаційної влади та міжнародної ізоляції РФ.