§29. Іван Самойлович. Чигиринські походи. Бахчисарайський мир. «Вічний мир»

Назад до змісту

Поміркуйте, які події можна вважати кульмінацією доби Руїни.

Кульмінацією доби Руїни можна вважати підписання Андрусівського перемир’я (1667) та «Вічного миру» (1686). Ці договори юридично закріпили поділ Гетьманщини по Дніпру між Московським царством і Річчю Посполитою, що стало найвищою точкою трагедії розколу українських земель. Також важливою подією був так званий «Великий згін» (1678-1679) — насильницьке переселення мешканців Правобережжя на Лівобережжя, що призвело до спустошення цілого регіону.

📝 Діємо: практичні завдання

Працюючи з текстом підручника та картою на с. 171, систематизуйте інформацію про угоди щодо поділу українських земель між сусідніми державами. У схемі відобразіть дати й назви угод, їх фігурантів і назви українських територій, що відходили їм у підпорядкування.

Поміркуймо!

1. На карті (с. 171) покажіть територіальні положення Бучацького договору. Дайте оцінку цим статтям договору: як вони вплинуть на ситуацію в Україні?

За Бучацьким договором 1672 року:

• Поділля (територія між річками Дністер і Південний Буг) переходило безпосередньо до Османської імперії.
• Брацлавщина та Південна Київщина визнавалися територією козацької держави під управлінням гетьмана Петра Дорошенка, але під протекторатом турецького султана.

Оцінка: Умови договору були вкрай невигідними та руйнівними для України. По-перше, значна частина українських земель опинилася під прямою владою Османської імперії, що означало поширення чужої релігії та культури. По-друге, хоча Дорошенко й отримав власну державу, вона була залежною від султана, що не відповідало меті повної незалежності. Це рішення викликало величезне невдоволення серед населення, яке не хотіло підкорятися «бусурманам», і призвело до масової втечі людей на Лівобережжя. Таким чином, договір не об’єднав Україну, а ще більше поглибив її поділ і посилив період Руїни.

2. Поясніть, як ви розумієте думку історикині Наталі Яковенко, «тріумф Туреччини виявився “Пірровою перемогою” для Дорошенка».

Вислів «Піррова перемога» означає перемогу, здобуту настільки великою ціною, що вона майже рівноцінна поразці.

У контексті політики Петра Дорошенка це означає наступне:

• Перемога: За допомогою Османської імперії гетьман Дорошенко переміг Річ Посполиту і, здавалося б, досяг своєї мети — зберіг козацьку державу на Правобережжі.
• Ціна перемоги: Ця перемога була здобута ціною передачі Поділля туркам і прийняття їхнього протекторату. Це викликало обурення українського народу і відштовхнуло від гетьмана багатьох його прихильників. До того ж турецько-татарські війська, які були його союзниками, спустошували українські землі.

Таким чином, хоча Дорошенко і здобув військову перемогу над одним ворогом (Річчю Посполитою), він втратив підтримку власного народу і фактично віддав частину України під владу іншого загарбника. Його авторитет було підірвано, а мета — об’єднання незалежної України — стала ще більш недосяжною. Тому його успіх був короткочасним і призвів до ще гірших наслідків, тобто став для нього «Пірровою перемогою».

📝 Історичні подробиці

Назвіть причини політичної поразки П. Дорошенка.

Причини політичної поразки Петра Дорошенка полягали в тому, що :

• Його союз з Османською імперією був дуже непопулярним серед українського населення, яке не хотіло підкорятися «бусурманам».
• Присутність османсько-кримських військ на Правобережжі стала важким тягарем для місцевих жителів, які змушені були їх утримувати.
• Через постійні бойові дії та руйнування, які чинили союзники Дорошенка, чисельність населення на цих землях катастрофічно зменшувалася.
• Втративши підтримку народу та розуміючи неможливість об’єднання України в таких умовах, він був змушений зректися влади.

✨ Думки істориків

Які чинники, на думку історика, стали на заваді планам гетьмана П. Дорошенка відновити єдність держави? Чи погоджуєтеся ви з твердженнями історика?

На думку історика Олександра Бойка, планам гетьмана П. Дорошенка завадили такі чинники:

• постійна боротьба за владу (за булаву) всередині козацької верхівки;
• власні невдалі кроки та помилки гетьмана;
• зрада з боку союзників;
• втручання у внутрішні справи України сусідніх держав: Польщі, Росії й Туреччини, які намагалися контролювати українські землі.

Так, я погоджуюся з твердженнями історика. Дійсно, гетьман опинився у дуже складній ситуації. З одного боку, інші козацькі ватажки постійно боролися з ним за владу, що ослаблювало державу зсередини. З іншого боку, його союз із Туреччиною, хоч і був вимушеним кроком, відштовхнув від нього багатьох українців. І, звісно, сусідні держави постійно втручалися, бо їм було вигідно, щоб Україна залишалася слабкою та розділеною. Усе це разом і призвело до того, що мрія Дорошенка про єдину та незалежну Україну не здійснилася.

📝 Свідчать документи

Які причини, на думку літописця, призвели до трагедії України?

На думку літописця Самійла Величка, головною причиною трагедії України стала внутрішня незгода між козаками. Він прямо вказує, що через цю незгоду «козаки всі пропали, самі себе звоювали». Тобто замість того щоб об’єднатися проти зовнішніх ворогів, вони воювали між собою, що і призвело до занепаду держави.

Запитання і завдання

Знаю і систематизую нову інформацію

Можу назвати дати та причини укладення угод щодо поділу українських земель між сусідніми державами.

Угоди щодо поділу українських земель укладали через воєнні поразки та бажання сусідніх держав закріпити за собою контроль над нашими територіями.

• Бучацький договір (жовтень 1672 р.): Річ Посполита підписала його з Османською імперією після поразки у війні. Турки, як союзники гетьмана Дорошенка, захопили Кам’янець та взяли в облогу Львів, змусивши поляків піти на поступки.
• Бахчисарайський мир (1681 р.): Його уклали Московська держава та Османська імперія, бо обидві сторони були виснажені після важких Чигиринських походів і не мали сил для подальших воєнних дій.
• «Вічний мир» (1686 р.): Укладений між Московською державою та Річчю Посполитою, він підтвердив умови Андрусівського перемир’я 1667 року про поділ України по Дніпру, оскільки обидві держави прагнули стабілізувати кордони.
• Рішення Карловицького конгресу (1699 р.): Вони стали наслідком поразки Османської імперії у Великій турецькій війні проти об’єднання християнських держав «Священна ліга».

Можу визначити причини та наслідки Чигиринських походів.

• Причини: Походи почалися через те, що гетьман Петро Дорошенко зрікся булави, і Османська імперія вирішила захопити Правобережну Україну. Турки привели із собою Юрія Хмельницького, якого султан проголосив новим гетьманом, щоб встановити свій контроль над Чигирином.
• Наслідки: Гетьманська столиця Чигирин була повністю зруйнована. Українсько-московські війська відступили на Лівобережжя. За наказом царя Іван Самойлович провів «Великий згін» — примусово переселив людей з Правобережжя на лівий берег Дніпра. Війна призвела до виснаження обох сторін і підписання Бахчисарайського миру в 1681 році.

Можу схарактеризувати діяльність І. Самойловича як очевидець тих подій і як сучасний історик.

Як очевидець: Наш гетьман Іван Самойлович, який правив з 1672 року, дуже хотів об’єднати Україну. У 1674 році його навіть проголосили гетьманом «обох сторін Дніпра». Він керував нашими військами разом із московитами під час оборони Чигирина від турків. Після того, як місто впало, він змушений був виконати царський наказ і організувати «Великий згін», переселяючи людей з правого берега на лівий. Коли Москва і Польща уклали «Вічний мир», він був проти, бо не хотів відмовлятися від Правобережної України, але його не послухали й у 1687 році скинули з гетьманства.

Як сучасний історик: Іван Самойлович (гетьманував у 1672–1687 рр.) був гетьманом Лівобережної України, який у своїй політиці спирався на Московське царство для об’єднання українських земель. Він брав активну участь у Чигиринських походах 1677–1678 років, протидіючи османській експансії. Одним із неоднозначних рішень його правління став «Великий згін» 1678 року — насильницьке переселення населення, що мало на меті позбавити ворога ресурсів. Самойлович виступав проти «Вічного миру» 1686 року, який юридично закріплював поділ України, що свідчить про його державницьку позицію, незважаючи на залежність від Москви.

Можу показати на карті територіальний розподіл українських земель за Бучацьким та Бахчисарайським договорами, «Вічним миром» та рішеннями Карловицького конгресу.

За Бучацьким договором (1672 р.): Західне Поділля відійшло до Османської імперії. Брацлавщина та південна Київщина залишились під владою гетьмана Петра Дорошенка як протекторат султана. Решта земель Правобережжя лишалася за Річчю Посполитою.

За Бахчисарайським договором (1681 р.): Кордон між Московією та Османською імперією пройшов по Дніпру. Лівобережжя та Київ з околицями закріпилися за Москвою, а південь Київщини та Поділля — за Османською імперією. Територія між Південним Бугом і Дніпром мала бути нейтральною і незаселеною.

За «Вічним миром» (1686 р.): Було підтверджено поділ України по Дніпру. Лівобережна Україна, Запорозька Січ і Київ остаточно перейшли під владу Московської держави. Брацлавщина та південна Київщина знову визначалися як нейтральна, незаселена територія.

За рішеннями Карловицького конгресу (1699 р.): Річ Посполита повернула собі від Османської імперії втрачені раніше землі: Західне Поділля, Брацлавщину та південну Київщину.

Обговорюємо в групі

2. Історикиня Наталя Яковенко вважає, що прийняття османського протекторату П. Дорошенком вело до польсько-османської війни. Чи справді це протистояння було неминучим? Аргументуйте свою думку.

Так, це протистояння було неминучим. Петро Дорошенко прийняв протекторат османського султана у 1669 році, намагаючись зберегти українську державність. Проте Річ Посполита вважала ці землі своїми і не могла змиритися з посиленням турецького впливу. Конфлікт був неминучим, адже інтереси обох імперій зіткнулися на українських землях. Навіть після підписання Бучацького миру польський сейм не затвердив його, що доводить небажання Польщі визнавати османський контроль над Правобережжям і готувало підґрунтя для нової війни.

3. Чи відповідали Бахчисарайський мирний договір і «Вічний мир» інтересам України?

Ні, ці договори не відповідали інтересам України.

• Бахчисарайський мирний договір (1681 р.) був укладений між Московською державою та Османською імперією без участі українських представників. Він закріпив поділ України по Дніпру: Лівобережжя залишалося за Москвою, а південна Київщина та Поділля — за Туреччиною. Значна частина правобережних земель мала стати незаселеною нейтральною територією, що призвело до спустошення краю внаслідок «Великого згону» населення на Лівобережжя, організованого Іваном Самойловичем.
• «Вічний мир» (1686 р.) також був укладений за спиною українців, між Річчю Посполитою та Московською державою. Цей договір остаточно підтвердив поділ України по Дніпру, закріпивши Лівобережжя та Київ за Москвою, а Правобережжя — за Польщею. Гетьман Іван Самойлович виступав категорично проти цього договору, оскільки він перекреслював усі сподівання на об’єднання українських земель в єдину державу. Отже, обидва договори були укладені в інтересах великих держав, які використали українські землі як розмінну монету у своїй геополітичній боротьбі.

Мислю творчо

4. Уявіть себе хроністом / хроністкою другої половини XVII ст. Створіть хроніку «Повсякденність Правобережної України періоду Чигиринських походів».

Літа Божого 1678.

Знову земля наша стогне. Нема спокою ні вдень, ні вночі. Поля несіяні, бо хто знає, чи збере свій урожай. Люди ховаються по лісах та ярах, тікаючи то від татарської орди, що прийшла з турками, то від московських ратників. Міста й села палають. Нещодавно дійшли чутки, що гетьманську столицю, славний Чигирин, дощенту зруйновано. Кажуть, гетьман Самойлович за царським наказом зганяє людей на Лівий бік Дніпра, щоб ворогу не лишилося ні живої душі, ні хліба. Називають це «Великим згоном». Куди не глянь — руїна та спустошення. Господи, чи дочекаємося ми миру на цій землі?

5. Чигирин у 1678 р. боронило українсько-московитське військо. Зіставте значення оборони Чигирина для українців і для московитів.

Оборона Чигирина мала різне значення для союзників.

• Для українців: Це був захист гетьманської столиці, серця козацької держави. Втрата Чигирина означала не лише падіння важливої фортеці, а й втрату символу незалежності, за яку боролися покоління. Це була оборона власного дому і майбутнього своєї землі.
• Для московитів: Це була насамперед геополітична боротьба. Головним завданням було зупинити просування Османської імперії на північ і не дати їй закріпитися на Правобережжі. Чигирин був важливим стратегічним пунктом, але для московського царя це була битва за сфери впливу, а не за національну святиню.

6. Розгадайте ребус. Слово-відповідь використайте як тему історичного есе. Представте свій твір у класі.

Відповідь на ребус — Дорошенко.

Історичне есе: «Трагедія гетьмана Дорошенка»

Петро Дорошенко — одна з найтрагічніших постатей української історії. Він мріяв про єдину та незалежну Україну, але опинився в лещатах могутніх імперій. Коли Річ Посполита й Московське царство розірвали Україну по Дніпру, Дорошенко не змирився. Він шукав союзників, щоб об’єднати державу, і навіть прийняв протекторат османського султана.

Цей крок був відчайдушним. Гетьман сподівався, що сильний союзник допоможе йому вигнати поляків і московитів. Але замість допомоги він привів на нашу землю нову війну. Турецькі війська принесли руйнування, а їхня присутність лише поглибила розкол серед козацтва. Багато хто не прийняв союзу з «бусурманами».

У результаті Дорошенко втратив усе: і підтримку народу, і столицю Чигирин, і саму гетьманську булаву. Його боротьба за єдність обернулася ще більшою Руїною. Його доля — це приклад того, як навіть найщиріші наміри можуть призвести до трагедії, коли твоя країна стає полем битви для сильніших сусідів. Він боровся, як лев, але був приречений програти у цій нерівній боротьбі.