У XIX столітті в Китаї принципи державного управління та повсякденного життя значно відрізнялися від тих, що існували в Європі. Управління Китаєм базувалося на конфуціанських принципах, а китайське суспільство було орієнтоване на традиції та колективну ідентичність, на відміну від індивідуалістичної культури Європи. Крім того, у Китаї не було такої розвиненої системи промисловості та технологій, як у Європі.
Пригадайте визначення поняття «громадянська війна»
Громадянська війна – збройний конфлікт між різними соціальними та політичними групами в межах однієї країни, що має на меті змінити політичний режим, соціальну структуру або територіальний устрій держави. У громадянській війні сторони зазвичай представлені різними політичними силами, які мають різні інтереси та прагнення.
Запитання та завдання
І. Знаю й систематизую нову інформацію
1. З якою метою європейці прагнули проникнути до Китаю? Як здійснювалися перші їхні спроби потрапити в цю країну?
Європейці намагалися встановити торговельні зв’язки з Китаєм шляхом проникнення на китайський ринок та заснування торговельних факторій, зокрема, португальці та голландці намагалися підкуповувати місцевих чиновників. Однак, незважаючи на тимчасовий успіх, європейці зазнавали невдачі.
2. У чому полягала сутність політики ізоляції цинської династії?
Китайська династія дотримувалася політики ізоляціонізму і згідно з китайською ідеологією, інші народи вважалися варварськими порівняно з китайцями.
3. Розкажіть про хід Першої та Другої опіумних війн.
Перша опіумна війна (1839-1842) була конфліктом між Великою Британією та Китаєм. Причиною стала контрабанда опіуму з Британської Індії до Китаю з метою отримання англійцями китайських товарів. Влада Китаю намагалась зупинити цю торгівлю, оскільки опіум викликав наркотичну залежність у споживачів.
У 1839 році китайська влада знищила велику партію опіуму (20 тис. ящиків). У відповідь на це британці привели в Китайське море військову ескадру. У наступні роки британці здійснювали блокаду китайських портів та завойовували китайські фортеці.
Китай мав відсталу економіку й армію, тому очікувано програв Британії. 29 серпня 1842 року було підписано Нанкінський мирний договір. Договір відкривав для британської торгівлі п’ять портів, а Китай сплачував контрибуцію та віддавав у «вічне володіння» британцям порт Гонконг.
4. Які були передумови повстання Тайпінів?
Повстання Тайпінів відбулося в Китаї в період між 1850 та 1864 роками. Це сталося через складну комбінацію різних причин, включаючи політичні, економічні, соціальні та релігійні фактори.
Основні причини повстання:
- важка ситуація народу, яка стала ще гіршою після закінчення Першої опіумної війни;
- іноземне панування маньчжурської династії, яка нав’язала важкі податки;
- погіршення становища селян через їхнє обезземелення;
- агресія провідних європейських держав та США.
5. Назвіть цілі іхетуанів перед початком повстання. За яких обставин воно розпочалося?
У загальних рисах, цілі Іхетуану перед початком повстання можна описати як сукупність ідеалів, що мали націоналістичну, релігійну та соціально-економічну спрямованість з метою створення нової, більш справедливої держави, яка відповідала більше інтересам народу. Початок повстання спричинили втручання іноземців у внутрішні справи, бідність та соціальна несправедливість, а також релігійний фанатизм.
Перед початком повстання Іхетуану пропагували створення нової держави на засадах націоналізму та релігійного фанатизму. Ця ідеологія стала важливою для бідних селян та робітників, які були незадоволені тяжкою соціальною та економічною ситуацією.
Іхетуани вважали, що уряд цинської династії Китаю є корумпованим та безсильним, і їхня місія – звільнити народ від цього режиму.
Повстанці в Пекіні взяли в облогу посольський квартал та жорстоко винищували всіх іноземців, включаючи жінок і дітей, а також хрещених китайців.
6. У чому полягали сутність програми тайпінів та основні принципи побудови їхньої держави?
Програма мала на меті створення «Небесної держави великого благоденства» – «Тайпін тяньго». Її ціль була задовольнити потреби всіх, хто був ущемленим в китайському суспільстві. Програма державного будівництва називалася «Земельна система небесної династії». Це означало перерозподіл податків на користь бідніших верств. Але серед повстанців бракувало освічених людей, які могли б виконувати державні функції.
7. Розкрийте зміст трьох народних принципів Сунь Ятсена.
- Націоналізм — повалення Маньчжурської династії та відновлення китайського правління;
- Народовладдя — ліквідація монархії та встановлення республіки;
- Народний добробут — поступова націоналізація землі та встановлення прогресивного земельного податку.
8. Якими були підсумки Сіньхайської революції 1911-1913 рр.?
Китай був напівколоніальною, напівфеодальною, роздробленою державою з багатьма внутрішньополітичними проблемами. Інші держави загрожували Китаю, і він залишався слабким. Революція 1911–1913 рр. повалила монархію, але не об’єднала країну. Влада центрального уряду поширювалася лише на невелику частину Китаю, а більшість територій були під контролем феодально-мілітаристських угруповань, які опиралися на різні іноземні держави.
Отже, революція не вирішила головних проблем країни, але знищила Маньчжурську династію, яка була головною перешкодою на шляху до модернізації Китаю.
9. Поясніть значення термінів і понять:
Тайпіни – люди, які брали участь у політико-релігійному русі в Китаї в 1850-1864 роках, яке призвело до масштабного повстання проти маньчжурської династії.
Опіумні війни – дві війни між Великою Британією та Китаєм у 1839-1842 та 1856-1860 роках, які спричинені торгівлею опіумом між Британією та Китаєм, що мали значний соціальний, економічний та політичний вплив.
Іхетуани – люди, які взяли участь у повстанні 1899 року проти іноземного панування в Китаї. У відповідь на це Велика Британія, Німеччина, Франція, Австро-Угорщина, Японія, США, Росія та Італія організували військову інтервенцію проти Китаю. Повстання було придушене у 1901 році, а Китай знову був змушений виплачувати велику контрибуцію.
Гоміньдан – політична партія, яку заснував Сунь Ятсен у Китаї у 1912 році. Назва “Гоміньдан” означає “Китайська Народна Партія”. Вона пропагує ідеологію націоналізму.
II. Обговоріть у групі
1. Які були наслідки поразки Китаю в опіумних війнах?
Опіумні війни були серією збройних конфліктів між Китаєм та Великою Британією в 1839-1842 та 1856-1860 роках. Китай програв війни та втратив території. У 1860 році було підписано Пекінський договір, за яким Китай виплачував Великій Британії та Франції велику суму грошей, відкривав для іноземної торгівлі порт Тяньцзінь, втрачав Гонконг та дозволяв використовувати китайців як робочу силу в британських та французьких колоніях.
Крім цього, Китай втратив контроль над опіумною торгівлею та портами, що сильно погіршило його економічне становище та зробило його залежним від іноземних держав. Це призвело до погіршення соціально-економічного становища народу.
2. Як Ви вважаєте, чому спроби здійснення реформ у Китаї в 1898 р. зазнали невдачі? Чому в Китаї не була здійснена модернізація в дусі революції Мейдзі?
Реформи, які намагалися провести в Китаї у 1898 році, відомі як “Сто днів реформ”, не вдалося здійснити з кількох причин:
- Реформи стосувалися багатьох консервативних елементів у китайському суспільстві, таких як імператор та консервативна верхівка правлячої династії Цін. Консерватори сприймали реформи як загрозу для традиційного китайського суспільства.
- Реформи були занадто амбітними та швидкими. Уряд Китаю сподівався здійснити реформи за короткий час, але це призвело до того, що багато змін були зроблені занадто поспішно та без належної підготовки, що призвело до труднощів у їх реалізації.
- Реформи не змогли здійснитися через внутрішню політичну боротьбу між різними угрупуваннями у правлячій династії та в уряді. На шляху до впровадження реформ стояли багато перешкод, у тому числі недостатнє фінансування та опір місцевих еліт, які не підтримували реформи.
У результаті цих труднощів реформи впроваджувалися дуже повільно, що призвело до того, що вони були скасовані всього через 100 днів.
Криза того часу показала, що реформи не можуть бути виконані без підтримки імператора та всієї верхівки правлячої династії. Без достатньої політичної підтримки та широкої легітимності влади реформи не мали шансів на успіх.
Також важливим фактором, який призвів до невдачі реформ, був зовнішній тиск з боку іноземних держав, таких як Японія, які вже досягли значного прогресу в економіці та технології та створювали конкуренцію китайським товарів.
Отже, спроби здійснення реформ у Китаї в 1898 році зазнали невдачі через внутрішні проблеми та зовнішні тиски, що призвели до недостатньої підтримки та легітимності реформ владою та суспільством.
3. Як Ви думаєте, чому імператорський двір спочатку надавав заступництво іхетуаням, а потім змінив свою позицію?
Велика Британія, Німеччина, Франція, Австро-Угорщина, Японія, США, Росія і Італія втрутилися в Китай, щоб приборкати повстання. Спочатку імператорський двір підтримував повстанців, адже переживав за свою безпеку. Але згодом імператриця Ци Сі перейшла на сторону інтервентів, які швидко захопили Пекін. Імператорський двір не хотів, щоб до влади прийшли представники соціальних низів та релігійних фанатиків.
III. Мислю творчо й самостійно
Підготуйте повідомлення на тему: «Основні принципи та особливості державного управління й повсякденного життя китайців у XIX ст.». Зауважте, у чому полягала відмінність китайської цивілізації в ХІХ ст. від європейської.
В XIX столітті, основні принципи та особливості державного управління та повсякденного життя китайців були значно відмінними від тих, що існували в Європі. У Китаї була орієнтація на традиції та стабільність, на відміну від Європи, де набирали популярності ідеї про демократію та індивідуальні свободи. Управління Китаєм базувалось на конфуціанських принципах, що ставили акцент на ієрархію та підкреслювали важливість гармонії та підлеглості. У Китаї не було такої розвиненої системи промисловості та технологій, як у Європі, що визначало спосіб життя китайців та їх економічний розвиток. Крім того, у Китаї не було індивідуалістичної культури, яка характеризувала європейську цивілізацію. Китайці приділяли більшу увагу сімейним традиціям та колективній ідентичності.