§9. Русь у 1054-1132 рр.

“Руська правда” – це збірка стародавнього руського права, складена в Київській державі у XI-XII ст. на основі звичаєвого права та князівських постанов. Це найважливіша пам’ятка давньоруського права, яка регулювала різні сфери суспільних відносин.

4. Дайте визначення поняття «міжусобна війна». Наведіть приклади з історії Русі.

Міжусобна війна – це внутрішній конфлікт між окремими людьми чи суспільними групами в державі, зокрема між феодалами у часи роздробленості.

Приклад з історії Русі: Міжусобна війна 1097-1100 років – конфлікт між князями за владу в Перемишльському, Теребовлянському та Звенигородському князівствах, що розпочався після осліплення князя Василька Ростиславича.

1. Заповіт Ярослава Мудрого

Як Ярослав Мудрий своїм заповітом намагався перешкодити боротьбі за владу між його нащадками?

Ярослав Мудрий намагався перешкодити боротьбі за владу між своїми нащадками через такі положення свого заповіту:

1. Він закликав синів жити в злагоді.
2. Встановив нову систему успадкування князівських земель, засновану на принципі влади найстаршого в роді для збереження неділимості майна.
3. Поділив територію держави на окремі володіння – уділи.
4. Запровадив принцип родового старшинства, за яким сини мали князювати в уділах, передаючи владу від старшого брата до наступного за віком.
5. Створив систему, де кожен князь з часом мав можливість стати великим князем київським.
6. Визначив, що його старший син Ізяслав першим отримує великокнязівський престол за правом народження.

Ця система мала на меті забезпечити переміщення всіх князів з одного володіння до іншого та запобігти конфліктам за владу. Однак, як зазначається, майже одразу після смерті Ярослава Мудрого в цій системі престолонаслідування проявилися проблеми, які її послаблювали й руйнували, що стало передумовою до майбутнього дроблення Русі.

Як наведений порядок престолонаслідування мав забезпечити мирний шлях передання великокнязівської влади?

Згідно з наведеною схемою, заповіт Ярослава Мудрого встановлював такий порядок престолонаслідування, який мав забезпечити мирний шлях передання великокнязівської влади:

Було встановлено чітку ієрархію князівств за значимістю: Київ (найвищий статус) – Чернігів – Переяслав – Володимир – Смоленськ.
Кожен з синів Ярослава отримував певне князівство відповідно до старшинства:
- Ізяслав (старший син) – Київ
- Святослав – Чернігів
- Всеволод – Переяслав
- Ігор – Володимир
- В’ячеслав – Смоленськ
Передбачалося, що після смерті київського князя відбуватиметься переміщення князів на щабель вище:
- Князь Чернігова переходив до Києва
- Князь Переяслава – до Чернігова
- Князь Володимира – до Переяслава і т.д.
Таким чином, кожен князь мав шанс з часом стати великим князем київським, рухаючись по цій “драбині” князівств.

Цей порядок мав забезпечити мирну передачу влади, оскільки:

Чітко визначав черговість престолонаслідування
Давав перспективу кожному князю досягти найвищої влади
Мав запобігти конфліктам між братами за київський престол

Однак, як показали подальші події, ця система виявилася недосконалою і не змогла повністю запобігти міжусобним війнам за владу.

2. Міжусобні війни

Якими були основні події міжусобних війн у Русі в цей період?

Тріумвірат Ярославичів (1054-1073 рр.):

Після смерті Ярослава Мудрого його сини Ізяслав, Святослав і Всеволод правили разом, утворивши тріумвірат. Вони усунули від влади молодших братів Ігоря та В’ячеслава, що викликало невдоволення і стало причиною майбутніх конфліктів.
У 1064 році відбулася перша сутичка між Ярославичами та обділеними родичами.
У 1068 році половці напали на Переяславську землю і перемогли військо Ярославичів у битві на річці Альта. Це призвело до повстання в Києві і втечі Ізяслава.

Розпад тріумвірату та боротьба за владу (1073-1093 рр.):

У 1073 році тріумвірат розпався через конфлікти між братами. Святослав став київським князем, а після його смерті в 1076 році владу перейняв Всеволод.
У 1078 році відбулася вирішальна битва на Нежатиній ниві між Всеволодом та сином Святослава Олегом, який претендував на Чернігів. Всеволод переміг, але Ізяслав загинув.

Князівські з’їзди (снеми):

У 1097 році на Любецькому з’їзді князі ухвалили рішення про ліквідацію принципу влади найстаршого в роді і затвердили право всіх князів на землю свого батька.
У 1100 році на з’їзді в Уветичах було припинено міжусобну війну, що тривала три роки після Любецького з’їзду.
У 1101 році на з’їзді на Золотчі князі домовилися про спільні дії проти половців.

Правління Володимира Мономаха (1113-1125 рр.):

Володимир Мономах зміг приборкати міжкнязівські чвари й зміцнити владу великого князя київського. Він завершив розгром половців і стабілізував внутрішню ситуацію в державі.

Правління Мстислава Великого (1125-1132 рр.):

Мстислав продовжив політику батька щодо збереження єдності держави. Він приборкав полоцьких князів і успішно відбивав напади половців.
Після смерті Мстислава Русь розпалася на окремі князівства, що постійно змагалися між собою за першість.

За допомогою додаткових джерел підготуйте повідомлення про князівну Євпраксію Всеволодівну

Євпраксія Всеволодівна, донька київського князя Всеволода Ярославича, народилася близько 1071 року. У 1083 році вона вийшла заміж за саксонського маркграфа Генріха, але він помер у 1087 році. У 1089 році Євпраксія одружилася з імператором Генріхом IV, проте цей шлюб був нещасливим через жорстоке поводження чоловіка.

У 1093 році Євпраксія втекла до Італії, а згодом повернулася на Русь у 1099 році. Після смерті Генріха IV у 1106 році вона стала черницею в Києво-Печерському монастирі, де й померла у 1109 році. Її життя відзначалося складними міжнародними відносинами та стало джерелом натхнення для роману Павла Загребельного “Євпраксія”.

3. Князівські з’їзди (снеми)

Які князівські з’їзди (снеми) відбулися в цей період та якими стали їхні рішення?

У цей період відбулося кілька важливих князівських з’їздів (снемів), які мали на меті вирішити нагальні проблеми Русі:

З’їзд у Вишгороді (1072 р.):

Прийнято новий збірник законів “Правда Ярославичів”, що доповнив “Руську правду”.

Любецький з’їзд (1097 р.):

Ліквідовано принцип влади найстаршого в роді.
Затверджено право всіх князів на землю свого батька.
Схвалено право власності нащадків на успадковані землі.
Ухвалено рішення про спільні дії проти половців (яке, однак, не було реалізоване).

З’їзд в Уветичах (1100 р.):

Припинено трирічну міжусобну війну, що спалахнула після Любецького з’їзду.

З’їзд на Золотчі (1101 р.):

Обговорено необхідність спільних дій проти половецьких нападів.

З’їзд біля Долобського озера (1103 р.):

Досягнуто домовленості про спільний похід проти половців, що призвело до успішної битви на річці Сутінь у квітні 1103 р.

Ці з’їзди були спробами князів подолати міжусобиці, об’єднати зусилля проти зовнішніх загроз (особливо половців) та встановити нові принципи розподілу влади й земель між князями.

4. Правління Володимира Мономаха

Визначте основні заходи політики князя.

Законодавчі реформи:
- Прийняття нового збірника законів “Статут Володимира Всеволодовича”, який доповнив “Руську правду”.
- Обмеження лихварства та захист прав боржників.
- Заборона перетворення вільних людей на холопів за неспроможність сплати боргу через нещасний випадок.
- Заборона фізичного покарання селян-закупів.
Зміцнення центральної влади:
- Приборкання міжкнязівських чвар.
- Зміцнення влади великого князя київського над удільними князями.
Зовнішня політика:
- Завершення розгрому половців та відтіснення їх у глиб степів.
- Активна дипломатія, включаючи династичні шлюби з правителями європейських держав.
- Розвиток відносин з Візантією (шлюб онуки з візантійським імператором у 1122 р.).
Економічний розвиток:
- Пожвавлення існуючих та створення нових торговельних і господарських зв’язків.
- Будівництво першого дерев’яного мосту через Дніпро під Києвом.
Культурний розвиток:
- Прикрашення міст величними будівлями.
- Літературна діяльність (автор “Повчання” – видатного літературного твору доби).

Ці заходи сприяли стабілізації внутрішньої ситуації в державі, зміцненню її міжнародного становища та загальному розвитку Русі в період правління Володимира Мономаха.

1. Які землі належали до уділу Володимира Мономаха в 1097— 1113 рр.?

У 1097-1113 роках до уділу Володимира Мономаха належав Переяслав та Ростово-суздальська земля

2. Як змінилися володіння Мономаховичів станом на 1125 р.?

Станом на 1125 рік (кінець правління Володимира Мономаха) володіння Мономаховичів значно розширилися. Вони контролювали Київ (як великокнязівський престол), а також зберегли за собою Переяслав. Крім того, до їхніх володінь входили Смоленськ і Володимир, Новгород.

3. Які землі приєднав до володінь Мономаховичів князь Мстислав Великий?

Князь Мстислав Великий (син Володимира Мономаха) під час свого правління (1125-1132 рр.) приєднав до володінь Полоцьку землю

Висловіть обґрунтовану думку, чому цю марку випустили саме цього року.

Випуск поштової марки України із зображенням Володимира Мономаха у 2013 році, найімовірніше, пов’язаний з кількома важливими факторами:

900-річчя початку правління: У 1113 році Володимир Мономах став великим князем київським. Таким чином, 2013 рік став 900-ю річницею цієї важливої історичної події.
Вшанування видатного державного діяча: Володимир Мономах вважається одним з найвидатніших правителів Київської Русі. Випуск марки – це спосіб вшанувати його пам’ять та нагадати про його значний внесок в історію України.
Популяризація історії: Такі марки сприяють підвищенню інтересу до історії України серед широкого загалу, особливо серед молоді та філателістів.
Культурна дипломатія: Випуск марок із зображенням історичних постатей – це також елемент культурної дипломатії, що демонструє багату історію України на міжнародній арені.
Продовження серії історичних марок: Ця марка могла бути частиною серії, присвяченої видатним правителям Київської Русі.

Отже, випуск марки з Володимиром Мономахом у 2013 році був приурочений до 900-річчя початку його правління в Києві та мав на меті вшанувати пам’ять цього видатного державного діяча, а також популяризувати історію України.

5. Правління Мстислава Великого

Яку політику здійснював князь Мстислав Великий?

Продовжував політику свого батька Володимира Мономаха щодо збереження єдності держави.
Швидко домігся підпорядкування своїй владі практично всіх руських князів, за винятком Чернігова, Полоцька та дрібних поселень майбутньої Галицької землі.
Приборкав полоцьких князів, відправивши їх як заручників до Константинополя.
Успішно відбивав напади половців, примусивши їх у 1129 р. відступити за Волгу.
Здійснював походи до Балтії (1130 р.) та проти племен литви (1132 р.), хоча не всі вони були успішними.
Підтримував династичні зв’язки із західноєвропейськими королівськими дворами, що свідчило про міжнародне визнання Русі.
Вправно залагоджував конфлікти між князями, зберігаючи єдність держави.
Мав настільки міцну владу, що заповів великокнязівський престол своєму брату Ярополку без узгодження з іншими князями.

Сформулюйте судження про:

Наслідки принципу престолонаслідування Ярослава Мудрого:

Цей принцип мав на меті забезпечити мирну передачу влади та запобігти міжусобицям.
Однак він виявився недосконалим і не зміг запобігти конфліктам між князями.
Це призвело до послаблення центральної влади та поступової децентралізації Русі.

Зміни за правління нащадків Ярослава Мудрого:

Відбувся перехід від одноосібної монархії до колективного правління (тріумвірат Ярославичів).
Посилилися міжкнязівські конфлікти та боротьба за владу.
Зросла загроза зовнішніх нападів, особливо з боку половців.
Почався процес дроблення Русі на окремі князівства.

Роль князівських з’їздів (снемів):

З’їзди стали механізмом вирішення міжкнязівських конфліктів та важливих державних питань.
Вони сприяли консолідації князів перед зовнішніми загрозами.
Любецький з’їзд 1097 р. затвердив новий принцип спадкування земель, що вплинуло на подальший розвиток Русі.

Значення діяльності Володимира Мономаха і Мстислава Великого:

Вони тимчасово зупинили процес роздроблення Русі та зміцнили центральну владу.
Успішно боролися із зовнішніми загрозами, особливо з половцями.
Провели важливі внутрішні реформи (зокрема, “Статут Володимира Всеволодовича”).
Сприяли економічному та культурному розвитку держави.
Підтримували міжнародні зв’язки Русі з іншими державами.

Однак, незважаючи на їхні зусилля, після смерті Мстислава Великого процес роздроблення Русі продовжився, що свідчить про глибинні причини цього явища.

Запитання і завдання

Знаємо

1. Старшим серед братів Ярославичів

Г Ізяслав

2. Коли відбувся Любецький з’їзд князів?

Любецький з’їзд князів відбувся у 1097 році.

3. Укажіть термін, яким визначається союз трьох політичних діячів.

Термін, яким визначається союз трьох політичних діячів – тріумвірат.

Аналізуємо і пояснюємо

4. Як ви вважаєте, чи могла запропонована в заповіті Ярослава Мудрого система успадкування влади перешкодити міжусобній війні? Дайте аргументовану відповідь.

Запропонована Ярославом Мудрим система успадкування влади навряд чи могла повністю перешкодити міжусобній війні. Хоча вона мала на меті забезпечити мирну передачу влади, але не враховувала амбіції окремих князів та складність дотримання чіткої ієрархії в умовах розширення династії. Система виявилася недосконалою і не змогла запобігти конфліктам.

5. Який князівський з’їзд за своїми рішеннями можна розглядати як найважливіший для розвитку Русі? Поясніть свою думку.

Найважливішим князівським з’їздом (снемом) для розвитку Русі можна вважати Любецький з’їзд 1097 року. Ось чому:

На цьому з’їзді було ліквідовано принцип влади найстаршого в роді, який раніше призводив до постійних конфліктів між князями.
Було затверджено право всіх князів на землю свого батька. Це рішення встановлювало новий принцип успадкування земель, що мало стабілізувати політичну ситуацію.
Схвалено право власності нащадків на успадковані землі, що закріплювало феодальний устрій Русі.
Князі ухвалили рішення про спільні дії проти половців, що було важливим для захисту держави від зовнішньої загрози.

Хоча рішення про спільні дії проти половців не було втілено в життя, інші ухвали з’їзду мали далекосяжні наслідки. Вони заклали основи нового політичного устрою Русі, який передбачав більшу самостійність окремих князівств.

6. Дайте оцінку періоду 1054—1113 рр. в історії Русі. Наведіть факти.

Період 1054-1113 рр. в історії Русі можна оцінити як час поступового ослаблення централізованої влади та початку роздробленості. Це підтверджується такими фактами:

Розпад тріумвірату Ярославичів
Численні міжусобні конфлікти
Посилення зовнішньої загрози з боку половців
Необхідність проведення князівських з’їздів для вирішення спільних проблем

7. Проаналізуйте діяльність київських великих князів Володимира Мономаха і Мстислава Великого та висловіть судження про їх місце в історії Русі.

Володимир Мономах та Мстислав Великий відіграли важливу роль у тимчасовому зміцненні єдності Русі:

Володимир Мономах приборкав міжкнязівські чвари, зміцнив центральну владу, успішно боровся з половцями, провів важливі реформи.
Мстислав Великий продовжив політику батька, зберігав єдність держави, успішно відбивав зовнішні загрози.

Їхнє правління можна розглядати як останній період відносної єдності та могутності Київської Русі перед остаточним роздробленням. Вони зуміли тимчасово призупинити процеси децентралізації, але не змогли повністю їх подолати.

Застосовуємо і творимо

8. За картою тогочасної Русі покажіть: 1) володіння нащадків Ярослава Мудрого за його заповітом; 2) землі і князівства, які визнавали владу Володимира Мономаха і Мстислава Великого у періоди їхнього князювання.

Володіння нащадків Ярослава Мудрого за його заповітом:

Київ – Ізяслав
Чернігів – Святослав
Переяслав – Всеволод
Володимир – Ігор
Смоленськ – В’ячеслав

Землі і князівства, які визнавали владу Володимира Мономаха і Мстислава Великого:

За Володимира Мономаха (1113-1125):

Майже вся територія Русі, за винятком

Чернігова
Полоцька
Галицької землі

За Мстислава Великого (1125-1132) доєдналася Полоцька земля

Мстислав швидко домігся підпорядкування своїй владі всіх руських князів, крім вищезгаданих винятків. Він також приборкав полоцьких князів, відправивши їх як заручників до Константинополя.

9. Розв’яжіть хронологічні задачі: 1) Якою була тривалість правління тріумвірату Ярославичів, Володимира Мономаха та Мстислава Великого?

Тріумвірат Ярославичів: 1054-1073 рр., тобто 19 років

Володимир Мономах: 1113-1125 рр., тобто 12 років

Мстислав Великий: 1125-1132 рр., тобто 7 років

2) Коли відзначатиметься тисячоліття від початку князювання великого князя київського Володимира Мономаха?

Тисячоліття від початку князювання Володимира Мономаха відзначатиметься у 2113 році (1113 + 1000 = 2113).

3) Скільки років відділяють перший великий напад половців на Русь і «хрестовий похід» руських дружин у половецький степ?

Перший великий напад половців на Русь відбувся у 1068 році. “Хрестовий похід” руських дружин у половецький степ (ймовірно, мається на увазі похід 1111 року) відбувся у 1111 році. Отже, між цими подіями пройшло 43 роки (1111 – 1068 = 43).

10. Працюємо в парах. Закінчіть складання таблиці «Князі Русі».

Ізяслав Ярославич	1054-1078	Правив спільно з братами Святославом і Всеволодом; не мав авторитету серед братів, що призвело до міжусобних війн1.	Здійснив похід проти торків, але не зміг організувати відсіч половцям, що призвело до поразки на річці Альта.	Його правління було позначене тріумвіратом з братами та міжусобицями, що ослаблювало державу.
Володимир Мономах	1113-1125	Видав “Статут Володимира Всеволодовича”, що обмежував лихварство, стабілізував внутрішнє становище, відновив централізовану монархію.	Примусив половців відійти від кордонів Русі, уклав мир з Візантією через шлюбну дипломатію, підтримував династичні зв’язки з Європою.	Зміцнив владу великого князя, стабілізував державу, сприяв розвитку торгівлі та дипломатичних зв’язків.
Мстислав Великий	1125-1132	Підпорядкував всіх руських князів, продовжував політику батька щодо збереження єдності держави, приборкав полоцьких князів.	Відбивав спроби половців повернутися в степи, здійснив походи до Балтії та проти племен литви, підтримував династичні зв’язки з західноєвропейськими дворами.	Останній князь, що утримував єдність Русі, його влада була загальноруською, але після його смерті держава розпалася на окремі князівства.

11. Працюємо разом. За допомогою методу «Мозковий штурм» висловіть припущення, які моральні якості й життєві цінності були притаманні Володимиру Мономаху з огляду на його діяльність.

Враховуючи діяльність Володимира Мономаха як правителя Русі, можна припустити, що йому були притаманні такі моральні якості та життєві цінності:

Мудрість – здатність приймати виважені рішення для блага держави.
Справедливість – прагнення встановити справедливі закони (як-от “Статут Володимира Всеволодовича”).
Відповідальність – готовність взяти на себе керівництво державою у складний час.
Миротворчість – намагання припинити міжусобиці та об’єднати князів.
Патріотизм – захист інтересів Русі як у внутрішній, так і в зовнішній політиці.
Далекоглядність – розуміння необхідності реформ та змін для розвитку держави.
Хоробрість – особиста участь у військових походах проти половців.
Освіченість – літературна діяльність (автор “Повчання”).
Благочестя – дотримання християнських цінностей.
Працьовитість – активна діяльність на благо держави протягом усього правління.
Дипломатичність – вміння вести переговори та підтримувати міжнародні зв’язки.
Турбота про підданих – прагнення покращити життя простого народу через законодавчі зміни.

Ці якості та цінності відображають образ Володимира Мономаха як мудрого та відповідального правителя, який дбав про єдність та процвітання Русі.

12. Уявіть себе літописцем, який розповідає про розвиток Русі в 1054—1132 рр. Які події привернули би вашу особливу увагу й чому? До яких історичних персоналій ви виявили би прихильність, а дії яких не схвалили і чому?

Як літописець, що описує розвиток Русі в 1054-1132 роках, я б звернув особливу увагу на такі ключові події та персоналії:

Розпад єдиновладдя після смерті Ярослава Мудрого в 1054 році. Це стало поворотним моментом, який призвів до поступової децентралізації держави.
Період тріумвірату Ярославичів (1054-1073). Я б відзначив спроби Ізяслава, Святослава та Всеволода спільно керувати державою, але також вказав би на зародження конфліктів між ними.
Битва на річці Альта 1068 року, де половці вперше завдали нищівної поразки руським князям. Це стало початком тривалої боротьби з половецькою загрозою.
Любецький з’їзд князів 1097 року. Я б підкреслив важливість цієї події для встановлення нового порядку успадкування земель та спроби запобігти міжусобицям.
Правління Володимира Мономаха (1113-1125). Особливу увагу я б приділив його реформам, успішній боротьбі з половцями та спробам відновити єдність Русі.
Князювання Мстислава Великого (1125-1132) як останній період відносної єдності держави перед остаточним роздробленням.

Щодо історичних персоналій:Я б виявив прихильність до:

Володимира Мономаха – за його мудре правління, успішну зовнішню політику та спроби зміцнити єдність держави.
Мстислава Великого – за продовження політики батька та утримання єдності Русі.
Святослава Ярославича – за його спроби зміцнити великокнязівську владу над удільними князями.

Я б не схвалив дії:

Князів, які постійно розпалювали міжусобиці, особливо тих, хто приводив половців для боротьби зі своїми родичами.
Олега Святославича – за його роль у розпалюванні конфліктів.
Князів, які не дотримувалися рішень Любецького з’їзду, продовжуючи боротьбу за владу.

Як літописець, я б намагався об’єктивно висвітлити події, але не міг би приховати свого захоплення діяльністю Володимира Мономаха та Мстислава Великого, які намагалися зберегти єдність держави в складний період її історії.

13. За допомогою додаткових джерел складіть опис повстання в Києві в 1113 р. від особи: 1) учасника повстання; 2) противника повстання, який постраждав під час нього; 3) іноземця, який спостерігав за подіями (на вибір).

Від учасника повстання

Я, простий киянин, був свідком і учасником великого повстання, що вибухнуло у квітні 1113 року. Ми, міські низи та холопи, не могли більше терпіти зловживань князівської адміністрації після смерті князя Святополка Ізяславича. Ціни на хліб і сіль зросли до небес, а лихварі перетворювали нас на рабів за борги. Ми зібралися на віче і вирішили діяти. З боєм взяли двір боярина Путяти Вишатича, громили володіння лихварів. Це був наш протест проти несправедливості, і ми вимагали змін. Ми запросили Володимира Мономаха на престол, сподіваючись на краще майбутнє.

2. Від противника повстання, який постраждав

Я, боярин Києва, постраждав від цього безглуздого повстання. Після смерті князя Святополка, натовп розлючених людей напав на наші двори. Вони розграбували наші маєтки, знищили все, що ми мали. Це був жахливий час. Ми, бояри, зібралися в Софійському соборі, побоюючись за свої життя і майно. Щоб зупинити це беззаконня, ми підтримали рішення запросити Володимира Мономаха на престол, сподіваючись, що він наведе лад.

3. Від іноземця, який спостерігав за подіями

Я, мандрівник з далекої країни, став свідком неймовірних подій у Києві в 1113 році. Місто було охоплене хаосом після смерті князя Святополка. Люди були розлючені через високі, а також через зловживання лихварів. Я бачив, як натовп громив будинки багатіїв і лихварів. Це було вражаюче видовище, як прості люди боролися за свої права. В результаті, на престол запросили Володимира Мономаха, що, здається, принесло певний спокій місту.

14. Працюємо в малих групах. До практичного заняття за розділом виберіть одне із завдань. 1) Підготуйте і представте повідомлення на тему «Печенізькі й половецькі загрози для Русі».

Кочові народи, такі як печеніги та половці, відігравали значну роль в історії Київської Русі, постійно загрожуючи її кордонам і впливаючи на внутрішню політику держави. Їхні напади змушували руських князів укріплювати оборонні споруди, організовувати військові походи та шукати дипломатичні рішення.

Печенізька загроза

Печеніги з’явилися на південних кордонах Русі в кінці IX століття. Вони були кочовим народом, який здійснював регулярні набіги на руські землі, зокрема на Київ і його околиці.

Основні події:

915 рік: Перша згадка про печенігів у руських літописах.
968 рік: Облога Києва печенігами під час відсутності князя Святослава.
1036 рік: Вирішальна битва під Києвом, де князь Ярослав Мудрий розгромив печенігів, що призвело до їхнього відступу з руських земель.

Наслідки:

Постійні набіги печенігів змушували руських князів будувати оборонні споруди та укріплювати міста.
Печеніги сприяли розвитку військової стратегії та тактики руських князів.

Половецька загроза

Половці (кипчаки) з’явилися на південних кордонах Русі у середині XI століття. Вони мали більш організовану військову структуру і використовували тактику швидких нападів і відступів.