Опалення буває центральне, пічне, буває тепла підлога або навіть теплі стіни. І вважається, що наше центральне опалення – це повний відстій, а тепла підлога чи теплі стіни – це найсучасніше. Так от хочу вам сказати, що ідея теплої підлоги напевно на тисячу років старша за ідею центрального опалення, навіть і більше, мало не на дві тисячі.
Теплу підлогу взагалі-то вигадали римляни. Ну уявіть собі, ходити в тогах, тобто з голими ногами, практично цілий рік, а штани римські чоловіки дуже довго не носили, тому що вважали, що штани носять тільки північні варвари, вони холодно носять, а у нас все в порядку. Насправді в приміщенні у багатших таки було все в порядку.
Римське опалення – це теплі підлоги. Десь внизу будинку, в першому поверсі чи в підвалі, зазвичай була величезна котельня, в якій грілось, вироблялося тепло повітря. Всі вчили фізику, всі знають, що тепло повітря завжди підійматися вгору. Так от, якщо з котельні зробити канальці й запустити їх вверх по поверхах, а на цих поверхах пустити під підлогою, то це тепло повітря буде проходити на верхній поверх два. Ну йдеться не про багатоповерхівки римських інсули, які були там по 5-6 поверхів, йдеться про вілли, тобто, ну, два поверх.
Вілли багатих людей, звісно, це була забаганка багатих. І оце тепло повітря, коли весь час підтримувати температуру, розходиться під кімнатами й підтримує температуру, ну, і нагріває деякі стіни, тому що з поверху на поверх, перехід цей же каналець вертикальний, він проходить у стіні.
Одразу постає питання, а як же так, а диму нема? Тому що зрозуміло, що всі ці канальці треба чистити, вони чи маленькі, сантиметрів, часом по добрих, 30 на 30, в перетину цього канальця. Для цього робили такі, через невеликі проміжки, дірочки в підлозі, закриті кришечками, акуратно.
Ну, і хтось може одразу уявити, що через ці кришечки ввели в чорний дим, і ці римські приміщення були просмерджені цим димом. Зовсім ні. Річ у тім, що багато домів опалювали деревним вуглем, яке випалювало окремо, там був дим, не дровами. Крім того, якби римляни виробляли оце тепло за допомогою самого тільки деревного вугілля, то вони ще протягом першого століття нашої ери з’їли б всі ліси не тільки Апеннін, а взагалі всі її імперії. Ні, потрібно було не так багато, потрібно було багато на розтопку.
Річ у тім, що от в цих котельнях лежали величезні камені, і потрібно було дуже сильно розігріти ці камені для того, щоб вони потім продовжували виділяти тепло і просто підтримувати температуру. Тобто, на початок опалювального сезону ввалювалося чимало вугілля, а потім раби, пічники, які зналися на справі потроху, підтримували вогонь, щоб піч не захолола. І жили вони прекрасно.
Причому цей римський винахід розійшовся і колоніями, потрапив у Візантію, і звідти прийшов у Європу. Важко сказати, скільки місць було обладнано такими прекрасними речами, ну крім римських колоній, які перебували в більш-менш непоганому стані й після падіння Риму, як в той же південь Франції.
Але от зовсім на північ, північніше за нас, цю технологію занесли лицарі Тевтонського ордена. Коли польський князь Конрад Мазовецький запросив їх допомогти боротися з язичниками, ну а в результаті вони побороли язичників, почали боротися з поляками, але це зовсім інша історія.
Лицарі Тевтонського ордена збудували величезний замок Мальборк. В ньому можна побачити уже реставровану цю систему. Замок величезний, це найбільший цегляний замок у Європі, тому оця власне топка, котельня, це велике приміщення, не в підвалі, в першому поверсі, під найважливішими приміщеннями капітельна зала передусім тобто вона найближча до котельні і до неї повітря найтепліше доходить.
Топка, це не просто вхідний отвір, це розміром як невеличка брама, як такі хороші середньовічні двері, арковий отвір і там величезні камені. І вони відтворили, звісно, ніхто не опалює цим, але у замку, в капітельній залі можна навіть підняти цю кришечку, заглянути у хід, яким йшло це саме тепле повітря.
Але в той бік дісталось, це не значить, що поширилось Польщею, сусідньою Литвою і далі. Можливо, щось таке було, але я відомостей не маю.
У нас, на відміну від Західної Європи, теж намагалися нагріти стіни, і якщо в Західній Європі, то весь час мерзли. За винятком, звісно, Скандинавії, там тепліше, ніж у нас. Там обігрівалися камінами. Це, скоріш таки, психологічний обігрів. Тому що велика відкрита топка каміна, там палахкотить вогонь, можна до нього сісти, можна підсунути чоботи, простягти мокрі ноги й одразу чоботи на собі й висушити. І людині просто жарко. Проблема в тому, що жарко тільки тій людині, яка зайняла місце близенько-близенько. Кімнати практично не нагріваються.
Хоча щодо кухонь, мені траплялось бачити деякі кухні замків, де були кухарські каміни, то тут у них справа серйозна. Тому що каміни розміром десь понад півтора метра, от я маю на увазі отвір, заввишки понад півтора метра, а завдовжки метри чотири хороших. Ясно, що там можна готувати кілька страв одночасно. Це дуже зручно.
У нас, як багато хто з вас не знає, були груби, споконвіч. Тобто це керамічна піч, цегла це теж кераміка, яка діяла співвідносно із римським опаленням, тому що ця товста груба сама по собі нагрівалася і сама по собі гріла приміщення, навіть коли згасала. І зазвичай у звичайному будинку, чи міщанському, чи селянській хаті ніхто не буде підтримувати вогонь грубію цілодобово, це не Рим і рабів тут немає. Тому, звісно, пропалювали дуже добре приміщення звечора, щоб було тепло спати. Вночі, скажімо так, від холоду не вмирали.
Крім того, у замках також були груби. Відомо, що, наприклад, у тому ж Старокостянтинівському замку є інформація, що груби з кольорових кахлів. У Теребовльському замку мальовані груби. Це були й окраси інтер’єру, і, звісно, чудовий засіб опалення. Грубу намагалися так поставити, найкраще десь в куточку. В такому разі вона виходила своїми стінами ще в сусідні кімнати, гріла сусідні кімнати, прилеглі стіни, і взагалі все було зручно.
Але це така міська саме груба, не сільська, яка в традиційній українській хаті слугувала і для обігріву, і для приготування їжі. Але принцип обігріву приблизно той самий.
Тож, будемо сподіватися, що сучасні технології також не дадуть нам замерзнути цієї зими.
Джерело: історик архітектури Катерина Липа. Програма АВС. 03.02.2014 рік.