Пригадайте значення термінів і понять історичної хмаринки. Розповідаючи про історію яких країн доцільніше вживати запропоновані слова.
Марксизм – це ідеологія, яка стверджує, що історію рухає боротьба між класами. Ця боротьба відбувається між тими, що експлуатують, та тими, що працюють. Із-за цієї боротьби змінюються етапи розвитку суспільства.
Кодекси – це правила, які стосуються певної сфери суспільних відносин. Ці правила можуть бути офіційно закріплені, але не матимуть безпосередньої юридичної сили.
Консерватизм – це філософія, яка прагне зберігати традиційні інститути, практики та цінності.
Терор – це насильство, яке представники влади використовують проти народу. Це насильство має на меті придушити опозицію та викликати жах у населення.
Диктатура – це влада, яка не обмежується нічим. Ця влада може належати одній чи кільком особам чи соціальним групам. Вони використовують апарат насильства, такий як армія, поліція та карні установи. Також вони можуть мати відповідний політичний режим.
Революція – це радикальна зміна всієї системи, яка вже існує.
Лібералізм – це ідеологія, яка стверджує, що індивідуальні свободи людини є головною правовою основою господарства та суспільства.
Чартизм – це політичний рух, який вимагав виборчого права для всіх чоловіків, таємного голосування, відміни майнового цензу для депутатів, рівних виборчих округів та річного строку повноважень парламенту.
Национализм – це ідеологія, яка стверджує, що нація є найвищою формою суспільної єдності та цінністю в державотворчому процесі.
Укладіть власну історичну хмаринку до вивчених розділів «Визначні особистості». Обґрунтуйте свій вибір історичних персонажів.
Максиміліан Робесп’єр
- діяч Французької буржуазної революції, очільник революційного руху якобінців. Відомий запровадженням якобінської диктатури та терору.
Наполеон Бонапарт
- французький державний діяч, полководець, перший консул Французької Республіки (1799—1804), імператор Франції (1804—1814, 1815).
Томас Джефферсон
- учасник Першої американської революції, 3-й президент США, один із засновників цієї держави, видатний політичний діяч, дипломат і філософ. Голова комітету написання Декларації незалежності США.
Королева Вікторія
- королева Сполученого Королівства Великої Британії та Ірландії з 20 червня 1837 року до своєї смерті в 1901 році. Її правління тривало 63 роки і сім місяців. Період її правління відомий як Вікторіанська епоха.
Генрі Пальмерстон
- Прем’єр-міністр Великої Британії, якому належить відомий вислів: «У Британії немає вічних ворогів, у Британії немає вічних друзів. У Британії є лише вічні інтереси».
Карл Х
- король Франції з 1824 по 1830 роки, останній представник Бурбонів на французькому престолі, що реально правив країною.
Клемент Меттерніх
- німецький та австрійський політичний діяч, один з найважливіших дипломатів ХІХ століття. Був головою Віденського конгресу (1814-1815 рр.), прихильник абсолютної монархії, оперту на військову силу.
Павел Шафарик
- поет, історик, філолог, діяч чеського і словацького Відродження. Один з головних організаторів «Слов’янського з’їзду» (червень 1848 р.).
Отто Бісмарк
- німецький державний і політичний діяч. Прем’єр-міністр Пруссії (1862–1890), бундесканцлер Північнонімецького союзу (1867–1871), перший райхсканцлер Німецької імперії (1871–1890). Йому належить провідна роль в об’єднанні Німеччини.
Камілло Кавур
- італійський державний діяч, прем’єр-міністр П’ємонту, з іменем якого пов’язане економічне зростання країни.
Джузеппе Гарібальді
- італійський революціонер, лідер об’єднавчого руху.
Павло Пестель
- російський революціонер, лідер декабристів в Україні, полковник. Автор програми Південного товариства (1821 рік), що мала назву «Руська Правда», прихильник повалення царату, скасування кріпацтва і встановлення республіканського ладу.
Авраам Лінкольн
- перший президент від Республіканської партії, визволитель американських рабів. Авраам Лінкольн очолював США в період Громадянської війни.
Сімон Болівар
- політичний діяч Південної Америки, лідер боротьби за незалежність іспанських колоній в Південній Америці.
Джеймс Монро
- 5-й президент США (1817–1825) запровадив доктрину, (1823 року), яка декларувала, що США виступають проти європейського втручання в обох Америках.
Складіть розгорнутий план «Головні підсумки та значення Французької революції кінця XVIII ст.».
I. Вступ:
A. Визначення Французької революції;
B. Часові рамки та ключові події.
II. Причини Французької революції:
A. Проблеми в економіці та суспільстві Франції;
B. Нерівність у політиці;
C. Вплив ідей Просвітництва на революцію;
III. Хід Французької революції:
A. Етапи революції.
- Падіння Бастилії. Декларація прав людини і громадянина;
- Розстріл на Марсовому полі. Розкол серед революціонерів. Військова інтервенція;
- Диктатура якобінців;
- Термідоріанський режим, встановлення Директорії та завершення революції.
B. Головні діячі революції.
- Максиміліан Робесп’єр;
- Жак Неккер;
- Жорж Дантон;
- Маркіз де Лафайєт.
IV. Досягнення Французької революції:
A. Впровадження принципів республіканської форми правління;
B. Зміни в політичній системі Франції;
C. Впровадження законодавства, що гарантує громадянські права та свободи;
D. Руйнування феодальних структур та привілеїв;
E. Формування сучасних національних символів та ідентичності.
V. Вплив Французької революції:
A. Розповсюдження революційних ідей Європою;
B. Посилення націоналістичних рухів та формування національних держав;
C. Вплив на розвиток політичних ідеологій та демократичних принципів;
D. Збудження соціальної свідомості та боротьба за соціальну справедливість;
E. Зміна уявлень про права людини та їх визнання у міжнародному праві;
F. Поштовх до індустріальної революції та зміни в економічній системі.
VI. Критика та спадковість Французької революції:
A. Критика насильницького характеру революції та терору;
B. Відновлення монархії та реставрація старого режиму;
C. Продовження боротьби за реалізацію ідеалів революції.
VII. Висновки:
A. Значення Французької революції як ключової події у світовій історії;
B. Наслідки революції на політичні, соціальні та культурні процеси;
C. Значення революції у формуванні суспільства, яке визнає громадянські права та свободи.
Складіть таблицю «Індустріальна революція та особливості соціально-економічного розвитку європейських країн».
Країна | Особливості соціально-економічного розвитку |
---|---|
Велика Британія | Індустріальна революція в Англії в першій половині XIX століття змінила соціально-економічний ландшафт країни. Англія стала провідною країною у виробництві текстилю, вугілля, заліза та інших промислових товарів завдяки фабричній системі, новим технологіям та машинам, таким як парові машини та водяні котли. Розвиток промисловості став причиною політичних змін, таких як Реформа 1832 року, яка розширила виборчі права. |
Франція | Індустріальна революція в Франції в першій половині ХІХ століття затрималася через політичні нестабільності та війни. Франція використовувала мануфактуру – ремісничі підприємства з ручним виробництвом. Індустріалізація відбувалася неоднорідно між різними регіонами. |
Німецькі держави | Індустріальна революція в німецьких державах затрималася через їх роздробленість. Індустріалізація почалася з розвитку мануфактур. Кожна держава мала свої особливості та регуляції щодо виробництва. |
4.«Дискусійний клуб». Об’єднайтеся в пари. Уявіть, що ви є лідерами провідних держав світу першої половини ХІХ ст. в наступних парах: Росія — Велика Британія, Велика Британія — Франція, Німеччина — Велика Британія, представник Півночі США — представник Півдня США. Подискутуйте щодо перспективності саме вашого шляху історичного розвитку.
Росія – Велика Британія
Іван: Сьогодні ми обговорюємо соціально-економічний розвиток Росії та Великої Британії в першій половині ХІХ століття.
Елізабет: У Великій Британії відбулася індустріальна революція, що призвела до змін у промисловості, торгівлі та соціальній структурі.
Іван: У Росії також спостерігалася розвиток промисловості, зокрема завдяки введенню парових машин та розвитку залізниць.
Елізабет: Як були організовані робітники на фабриках в Росії?
Іван: Багато робітників на російських фабриках були селянами, які шукали додаткові заробітки у містах.
Елізабет: Чи були введені фабричні закони в Росії, які регулювали робочий час та безпеку на робочому місці?
Іван: Фабричні закони були введені лише у другій половині ХІХ століття, коли відбувся значний прогрес в індустріалізації.
Елізабет: Можливо, ми можемо співпрацювати, щоб поліпшити умови праці та захист прав робітників в наших країнах?
Іван: Можемо створити спеціальну комісію, яка буде займатися цим питанням і здійснювати обмін інформацією та рекомендаціями.
Елізабет: Чудово, це буде кроком досягнення більш справедливого та рівноправного суспільства.
Велика Британія – Франція
Елізабет: Вітаю вас на “Дискусійному клубі”. Я, Елізабет, лідер Великої Британії, зустрічаюся тут з лідером Франції, щоб обговорити важливі питання стосовно розвитку наших держав у першій половині ХІХ століття.
Наполеон: Радий бути тут. Я, Наполеон, лідер Франції, також хочу обговорити спільні виклики, з якими стикаються наші держави, а також знайти способи співпраці.
Елізабет: Наші країни зазнали значних змін. Велика Британія стала лідером індустріальної революції, що призвело до зростання економіки та розширення колоніальної імперії.
Наполеон: Франція також зіткнулася зі своїми викликами та змінами. Ми були свідками Французької революції, яка призвела до введення республіканського устрою та розширення прав громадян.
Елізабет: Наші держави мають великий потенціал для співпраці та обміну досвідом. Ми можемо спільно працювати над вирішенням соціально-економічних проблем, які виникають в результаті індустріальної революції.
Наполеон: Ми можемо обмінюватися досвідом та кращими практиками, які допоможуть нам забезпечити соціальний захист для наших робітників, покращити умови праці і забезпечити стабільний економічний розвиток.
Елізабет: Наші країни можуть спільно розробляти соціальні програми та співпрацювати у впровадженні регулювання промисловості, щоб забезпечити безпеку та добробут наших робітників.
Наполеон: Ми можемо спільно працювати над створенням умов для інновацій та підтримки малих і середніх підприємств, що сприятиме стійкому економічному зростанню.
Елізабет: Також ми можемо обмінюватися культурними цінностями та просувати мир і взаєморозуміння між нашими народами. Це сприятиме зміцненню дружніх відносин і співпраці між Великою Британією та Францією.
Німеччина — Велика Британія.
Вільгельм: Ласкаво просимо до нашого “Дискусійного клубу”. Я, Вільгельм, лідер Німеччини, і Елізабет, лідер Великої Британії, раді бути тут, щоб обговорити важливі питання, пов’язані з розвитком наших держав у першій половині ХІХ століття.
Елізабет: Ми можемо обмінюватися досвідом та кращими практиками в управлінні соціальними проблемами, такими як умови праці, соціальний захист та освіта.
Вільгельм: Наша співпраця може сприяти впровадженню реформ, що покращать якість життя наших громадян.
Елізабет: Ми можемо співпрацювати в галузі торгівлі та інвестицій, щоб зміцнити нашу економічну взаємодію і створити нові можливості для розвитку бізнесу і промисловості.
Вільгельм: Я вірю, що наша співпраця може допомогти зміцнити міжнародне співробітництво, забезпечити мир та стабільність, підтримувати демократію, права людини та розвиток. Нехай наша дискусія на “Дискусійному клубі” стане поштовхом для спільної роботи над вирішенням складних проблем між нашими державами.
Північ США — Південь США.
Представник Півночі США (Авраам Лінкольн): Привіт, мій колега з Півдня США. Я дуже радий, що ви з нами на цьому “Дискусійному клубі”. У нашій країні відбуваються складні події, які призводять до конфліктів і розбіжностей. Але я вірю, що ми можемо знайти спільні рішення, які допоможуть зміцнити єдність нашої країни.
Представник Півдня США (Джефферсон Девіс): Привіт, Аврааме. Дякую за запрошення до цього “Дискусійного клубу”. Наші регіони стикаються зі значними розбіжностями, особливо в питаннях повноважень держави та рабовласницького устрою. Але я вірю, що через розмови і взаємний компроміс ми зможемо знайти спосіб побудувати єдину й міцну націю.
Авраам Лінкольн: Так, Джефферсоне. Ми маємо різні інтереси, але ми несемо відповідальність за майбутнє нашої країни. Я пропоную почати з пошуку компромісу щодо питань, які розділяють нас, і знайти спільні цілі, які об’єднують нас. Нехай наші розмови стануть поштовхом для побудови мирного й процвітаючого суспільства для всіх громадян.
Джефферсон Девіс: Я згоден з вашим підходом, Аврааме. Пропоную розглянути питання забезпечення прав індивідуальних штатів та захисту прав всіх громадян незалежно від їхнього походження. Можливо, зможемо знайти спільну мову щодо реформи законодавства та рішень, які враховуватимуть потреби індивідуальних штатів та забезпечать рівність перед законом.
Авраам Лінкольн: Це важливий аспект, Джефферсоне. Ми повинні дбати про захист прав і свобод кожного громадянина, в тому числі і тих, які живуть у Південних штатах. Я пропоную створити спеціальний комітет, в якому будуть представлені обидва регіони, щоб разом працювати над розробкою законів та політик, які враховуватимуть різноманітність нашої країни і сприятимуть її єдності.
Джефферсон Девіс: Я підтримую вашу ідею, Аврааме. Створення спільного комітету буде важливим кроком для нашої співпраці і розвитку. Це дозволить представникам обох регіонів обговорювати питання та пропонувати рішення, що враховуватимуть потреби і погляди громадян. Нехай наша співпраця в клубі дискусій стане важливим етапом в побудові миру та єдності в країні.
Авраам Лінкольн: Дякую, Джефферсоне. Я вірю, що разом ми зможемо знайти рішення, які будуть вигідними для всіх громадян нашої країни. Нехай наш “Дискусійний клуб” стане місцем, де ми можемо спільно працювати над побудовою майбутнього, що буде основаним на принципах рівності, справедливості та взаєморозуміння. Нехай наші обговорення стимулюють демократичний процес та сприяють зміцненню нашої нації.
Джефферсон Девіс: Це наша спільна відповідальність, Аврааме. Нехай наші зусилля в “Дискусійному клубі” призведуть до створення сприятливої атмосфери для всебічного розвитку і процвітання нашої країни. Ми маємо шанс показати світу, що навіть в найскладніших часах, ми здатні працювати разом і знайти спільні рішення.
Авраам Лінкольн: Ви праві, Джефферсоне. Наша співпраця в цьому “Дискусійному клубі” може стати прикладом для інших держав, як ми можемо подолати розбіжності та працювати над побудовою майбутнього, що ґрунтується на спільних цінностях. Нехай наші обговорення спонукатимуть до змін і покращень, які стануть основою для щасливого та процвітаючого суспільства.