§6. Суспільно-політичний устрій і господарське життя Русі

Зміст ГДЗ Історія України 7 клас Галімов Гісем

Характерні риси суспільного й господарського життя давніх слов’ян:

  • Основою господарства було орне або підсічне землеробство, осіле скотарство (розведення корів, свиней, кіз), ремесла (гончарство, ковальство, ткацтво тощо).
  • Слов’яни жили родовими громадами, які поступово переростали в сусідські громади, не пов’язані родинними зв’язками.
  • Громади вели спільне господарство, володіли окремими господарськими будівлями, житлами, невеликими поселеннями.
  • Економічною основою суспільства була родова власність на землю. Роди входили до складу племені, а племена об’єднувались у союзи племен.

Союзи племен – це об’єднання кількох споріднених племен, характерні для суспільств на стадії військової демократії[3]. Племінні княжіння – це союзи племен, які називали княжіннями, де верховним органом самоуправління було віче.

Племінні княжіння у слов’ян на території України виникли у VII-X ст.. На території України тоді мешкали сім племінних об’єднань: поляни, древляни, волиняни (дуліби, бужани), сіверяни, уличі, тиверці, білі хорвати.

За перших князів Русі данина стягувалася шляхом полюддя – щорічних об’їздів князем з дружиною підвладних земель для збирання данини. Князь збирав данину хутром, медом, зерном тощо.

1. Система управління та склад населення Русі

Якими стали особливості управління та складу населення Русі в цей час?

  1. За формою правління Русь була патримоніальною монархією та родовою власністю великого київського князя.
  2. Великий князь київський правив за допомогою дружини. Старші дружинники були радниками князя, чинили від його імені суд на місцях, збирали данину.
  3. Князі спиралися на племінні ради старійшин, яких називали “старцями”.
  4. Спочатку данину збирали у формі полюддя, а з другої половини X ст. це робили намісники князя в містах і землях. Данину збирали від окремого будинку – “диму”.
  5. Більшість населення, яке сплачувало данину, становили вільні селяни (“люди”) і ремісники. Існувала також нечисленна верства залежних людей (челядь).

Отже, Русь у цей період була ранньофеодальною монархією на чолі з великим князем київським, який спирався на дружину і ради старійшин. Основну масу населення складали вільні селяни і ремісники, які сплачували данину князю.

Працюємо в парах.

1. Які міста існували в Русі на початку X ст., згідно з літописом? Знайдіть їх на карті атласу.

Згідно з літописом, на початку X ст. в Русі існувало 16 міст: Київ, Новгород, Ростов, Полоцьк, Ладога, Білоозеро, Муром, Ізборськ, Смоленськ, Любеч, Псков, Чернігів, Переяслав, Пересічень, Вишгород, Іскоростень

2. Яким титулом називав літописець князя Олега?

Літописець називав Олега “великим князем руським”

3. Про які панівні верстви, що існували в Русі, крім «великого князя руського», згадується?

Крім великого князя, згадуються також “світлі бояри” та князі, що сиділи в різних містах Русі й були залежні від Олега.

2. Життя людей у селах

Які риси характеризували життя тогочасного сільського населення?

  1. Більшість населених пунктів Русі становили села. Їхні жителі займалися землеробством, присадибним скотарством і промислами (полюванням, рибальством, бортництвом тощо).
  2. Села розташовувалися в місцевості зі сприятливими для ведення сільського господарства природними умовами. Вони складалися з 30-50 селянських садиб, розміщених довільно, без певного плану.
  3. До складу селянської садиби входили житлові й господарські будівлі. Селянська сім’я складалася, як правило, із 6-7 осіб. Сім’ї належали предмети домашнього вжитку, худоба, сільськогосподарські знаряддя.
  4. Селянські господарства одного або декількох сусідніх сіл об’єднувалися в сільську територіальну громаду – верв або “мир”. Члени громади були пов’язані круговою порукою у сплаті данини та відповідальністю за злочини.
  5. Мешканці окремих громад жили відокремлено, не маючи міцних зв’язків. Місцями зустрічей представників громад були “погости” зі спільними кладовищами, де відбувалися релігійні свята, торги, збирання данини.

3. Становище жінок

Яким було становище жінок у Русі за часів язичництва?

  1. Шлюбно-сімейні стосунки відігравали ключову роль у визначенні становища жінки в тогочасному руському суспільстві.
  2. Шлюб розглядався як своєрідна майнова угода, яку досить легко можна було укласти й розірвати. В основі шлюбу часто були не індивідуальні бажання, а інтереси сім’ї, громади, інколи навіть політична вигода.
  3. Найпоширенішою формою шлюбу вважалося “умикання”, коли хлопець викрадав дівчину, з якою хотів одружитися. Це відповідало уявленням, що чоловікові належить лише те, що він захопив силою. Згодом “умикання” стало символічним.
  4. Основою укладення шлюбу став викуп – батьки дівчини домовлялися з нареченим про суму, за яку право власності на дівчину перейде до нього.
  5. У Русі тоді не існувало писаних законів. Права жінок, як і інші сторони життя, регулювалися звичаями та традиціями. За жінками не визнавали жодних особистих і майнових прав.

Отже, становище жінок у язичницькій Русі було досить безправним, вони розглядалися як власність чоловіка, а їхні права не були захищені законами, а лише звичаями.

Працюємо в парах. Обговоріть джерело і визначте, про які шлюбні звичаї слов’янства дохристиянської доби у ньому повідомляється.

Згідно з наведеним уривком з “Повісті минулих літ”, про шлюбні традиції слов’ян дохристиянської доби повідомляється таке:

  1. У слов’ян не було весіль як таких. Натомість практикувалося “умикання” дівчат, тобто їх викрадення нареченим. Це відбувалося біля води.
  2. Слов’яни збиралися на “ігрища” та “пляси”, де й домовлялися про умикання жінок.
  3. Чоловіки мали по дві-три жони, тобто практикувалося багатоженство.

Отже, в дохристиянський період у слов’ян не існувало офіційних весільних обрядів. Натомість шлюб укладався шляхом умикання (викрадення) нареченої, про що домовлялися під час громадських зібрань – ігрищ. Також було поширене багатоженство.

4. Міста і міське життя

Як відбувалися розвиток міст і міське життя Русі в IX—X ст.?

  1. Виникнення найдавніших слов’янських міських поселень, які літописець називав “градами”, належить до VIII-IX ст. Спочатку вони були адміністративними і релігійними центрами союзів племен або прикордонними фортецями.
  2. З часом найбільші гради перетворювалися на осередки, з яких виростали міста. За літописом, у IX – першій половині X ст. в Русі вже існувало 16 міст, зокрема Київ, Новгород, Чернігів та інші.
  3. Центральну частину руських міст становили фортеці (замки), де жили князь та його дружина. Тому нормани називали Русь IX-X ст. “країною міст (замків)”, або “Гардарикою”.
  4. Під стінами міст селилися ремісники й купці, тому міста ставали центрами розвитку ремісничого виробництва й торгівлі. Проте їхні жителі поєднували ремесло і торгівлю із сільським господарством.
  5. Населення міст поділялося на міську знать (князі, бояри, жерці, дружинники, багаті купці й ремісники) та “низи” (бідні ремісники, дрібні торговці, челядь).

Отже, в IX-X ст. відбувався активний розвиток міст Русі, які ставали адміністративними, релігійними, ремісничими й торговельними центрами. Міста мали соціально неоднорідне населення.

Які особливості слов’янських градів відображають ілюстрації?

Ці ілюстрації відображають декілька характерних особливостей давніх слов’янських градів або міст:

  1. Дерев’яна забудова. Як видно на обох зображеннях, будівлі в слов’янських градах зводилися переважно з дерева. Це був основний будівельний матеріал того часу.
  2. Фортифікаційні споруди. На першій ілюстрації зображена велика багатоповерхова дерев’яна будівля з вежами та баштами. Ймовірно, це була фортеця або замок, де мешкав князь з дружиною. Такі укріплені споруди були характерною рисою давньоруських градів.
  3. Релігійні споруди. На другій ілюстрації на пагорбі височіє дерев’яна церква або каплиця. Це відображає важливу роль релігійних центрів у житті слов’янських поселень.
  4. Гармонійне поєднання з природним ландшафтом. Обидва зображення демонструють, як слов’янські гради органічно вписувалися в навколишній природний ландшафт – розміщувалися на пагорбах, біля річок тощо.
  5. Компактність та відносно невеликі розміри. Слов’янські гради, як правило, були невеликими за розмірами, компактними поселеннями, що складалися з кількох десятків садиб.

Отже, ці ілюстрації досить вірно відтворюють характерний вигляд і особливості давніх слов’янських градів або міст Київської Русі IX-X століть – дерев’яну забудову, фортифікаційні та релігійні споруди, гармонійне розташування в природному ландшафті.

Сформулюйте судження про:

Щодо форми правління та складу населення Русі в IX-X ст.:

  • Русь була патримоніальною монархією, де великий князь київський правив за допомогою дружини та спирався на племінні ради старійшин.
  • Більшість населення становили вільні селяни (“люди”) і ремісники, які сплачували данину князю. Існувала також нечисленна верства залежних людей (челядь).

Щодо життя та занять сільського й міського населення:

  • Сільське населення проживало громадами по 30-50 садиб, займалося землеробством, скотарством, промислами. Селяни об’єднувалися у верви, пов’язані круговою порукою.
  • У містах, центром яких були князівські фортеці, розвивалися ремесла і торгівля. Міське населення ділилося на знать (князі, бояри, багаті купці й ремісники) та “низи” (бідні ремісники, торговці, челядь).

Щодо становища жінки в тогочасному суспільстві:

  • Становище жінки визначалося шлюбно-сімейними стосунками. Шлюб був своєрідною майновою угодою, основою якої спочатку було “умикання” нареченої, а згодом – сплата викупу за неї.
  • Права жінок регулювалися звичаями, за якими вони не мали особистих і майнових прав, фактично будучи власністю чоловіка.

Запитання і завдання

Знаємо

1. Назву «верв» у Русі застосовували щодо

Б сільської територіальної громади

2. Скільки міст існувало в IX — першій половині X ст. в Русі?

Згідно з літописом, у IX – першій половині X ст. в Русі вже існувало 16 міст.

3. Прочитайте назву терміна, розташувавши букви у правильній послідовності. Що він означає?

Град. Це найдавніші слов’янські міські поселення, які були адміністративними і релігійними центрами союзів племен або прикордонними фортецями. З часом найбільші гради перетворювалися на осередки, з яких виростали міста.

Аналізуємо і пояснюємо

4. На прикладі Русі IX—X ст. поясніть, у чому полягає патримоніальна монархія.

Русь IX-X ст. була патримоніальною монархією, тобто спадковою власністю великого князя київського. Він правив за допомогою дружини, старші дружинники були його радниками. Князі також спиралися на племінні ради старійшин.

5. Які факти характеризують життя селянства тогочасної Русі?

Селяни жили громадами по 30-50 садиб, займалися землеробством, скотарством, промислами. Вони об’єднувалися у верви, пов’язані круговою порукою у сплаті данини та відповідальністю за злочини.

6. Яким було становище жінок у язичницькій Русі? Висловіть свою думку.

Становище жінок у язичницькій Русі було безправним. Шлюб був майновою угодою, спочатку практикувалося “умикання” нареченої, потім – сплата викупу за неї. Права жінок регулювалися звичаями, за якими вони не мали особистих і майнових прав.

7. Яким був рівень розвитку руських міст у IX—X ст.? Дайте аргументовану відповідь

У IX-X ст. відбувався активний розвиток міст Русі. Вони ставали адміністративними, релігійними, ремісничими і торговельними центрами. Проте міське населення ще поєднувало ремесло і торгівлю із сільським господарством. Міста мали соціально неоднорідне населення – знать і “низи”.

Застосовуємо і творимо

8. Покажіть на карті атласу руські міста IX—X ст., про які повідомляв Нестор Літописець.

У IX – першій половині X ст. в Русі, за літописом, вже існувало 16 міст: Київ, Новгород, Ростов, Полоцьк, Ладога, Білоозеро, Муром, Ізборськ, Смоленськ, Любеч, Псков, Чернігів, Переяслав, Пересічень, Вишгород, Іскоростень.

9. Працюємо разом. За допомогою методу «Дебати» обговоріть проблемні питання:

1) Як у Русі IX—X ст. людина своєю діяльністю здійснювала вплив на навколишнє середовище, взаємодіяла з природою та пристосовувала свою повсякденність до природних умов?

У Русі IX-X ст. люди тісно взаємодіяли з природою. Села розташовувалися в місцевості зі сприятливими природними умовами. Люди намагалися пристосовуватися до природи, а не змінювати її. Землеробство, скотарство, промисли (полювання, рибальство, бортництво) були основними заняттями і залежали від природних умов. Язичницькі вірування і свята також були пов’язані з природними циклами.

2) Як людина в Русі IX—X ст. мала впливати на життя своєї громади й держави? Чи відчувала вона себе, на вашу думку, захищеною?

У Русі IX-X ст. людина була частиною громади – верви, члени якої були пов’язані круговою порукою у сплаті данини та відповідальністю за злочини. Тобто людина не могла не рахуватися з громадою. Водночас, князівська влада спиралася на дружину і ради старійшин, тому пересічна людина навряд чи мала великий вплив на життя держави. Захищеність людини забезпечувалася більше громадою, ніж державою.

10. Працюємо в малих групах. Підготуйте добірки експонатів до експозицій «Розвиток сіл Русі», «Руські міста» та «Руське населення» для віртуального музею «Русь IX—X ст.».

Приклади експонатів для віртуального музею “Русь IX-X ст.”:

  • Розвиток сіл: знаряддя землеробства і промислів, предмети побуту, макет селянської садиби.
  • Руські міста: зброя і спорядження дружинників, вироби ремісників, предмети торгівлі, макет фортеці.
  • Руське населення: чоловічий і жіночий одяг різних верств, прикраси, предмети язичницького культу.

11. Працюємо в парах. Підготуйте розповідь про уявну мандрівку іноземних купців руськими землями IX—X ст.

Спочатку ми прибули до великого міста Київ, розташованого на високих пагорбах над Дніпром. Перед нами постала велична фортеця з міцними дерев’яними стінами та баштами. Це був осідок князя Русі та його дружини. Під стінами фортеці розкинулося торговельне місто з ремісничими майстернями та крамницями.

Рушаючи далі на північ, ми побачили місто Новгород – великий торговельний центр на шляху “із варяг у греки”. Тут діяли численні ремісники та купці з різних країн.

Подорожуючи вздовж річок, ми зупинялися у невеликих селах, де селяни жили патріархальними громадами. Їхні садиби з житловими та господарськими будівлями розкидані були без чіткого плану. На узліссях ми бачили капличі та язичницькі святилища з ідолами.

Час від часу наш караван натрапляв на гради – укріплені поселення слов’янських племен. Ці фортеці з дерев’яними вежами та частоколами височіли на пагорбах, захищаючи мешканців від ворогів.

У великих містах, таких як Чернігів чи Переяслав, ми зупинялися на торгових майданах, де збиралися купці з усієї Русі. Тут панувало жваве торговельне життя. Ми обмінювали свої східні прянощі, шовкові тканини та коштовності на хутра, мед, віск та ремісничі вироби русичів.

Мандруючи, ми також ставали свідками язичницьких обрядів та свят, що супроводжувалися піснями, танцями та жертвопринесеннями. Це була унікальна нагода пізнати культуру та звичаї місцевих племен.

12. 3а допомогою додаткових джерел виконайте завдання (на вибір):

Лист візантійського купця Іоанніса до свого друга в Константинополі

Дорогий Феодосіє,

Сподіваюся, цей лист знайде тебе у доброму здоров’ї. Як ти знаєш, мої подорожі завели мене до далекої Русі, і я не можу не поділитися своїми спостереженнями про цю країну, особливо про становище жінок, яке настільки відрізняється від нашого.

У Візантії, як ти знаєш, жінки мають певний ступінь захисту та прав, особливо в межах шлюбу та сім’ї. Хоча і в нас жінки не завжди рівні чоловікам у суспільному становищі, вони все ж мають доступ до освіти та можуть володіти майном.

Тут, у Русі, становище жінок здається мені значно більш обмеженим. Шлюб тут, перш за все, є майновою угодою, де чоловік чи його родина сплачують за наречену викуп. Жінки не мають права власності на землю чи майно, яке переходить до їхніх чоловіків після весілля. Їхнє основне заняття – догляд за домом та дітьми. Я не спостерігав, щоб жінки брали участь у торгівлі чи інших громадських справах, як це іноді буває у нас.

Однак, варто відзначити, що в язичницькій Русі жінки відіграють важливу роль у релігійному житті. Вони шануються як хранительки домашнього вогнища та часто беруть участь у релігійних обрядах, що, на мою думку, надає їм певного ступеня поваги у суспільстві.

Також, варто згадати про легендарних жінок-воїнів, яких називають “валькіріями”. Хоча я особисто не зустрічав таких, розповіді про них широко поширені серед русичів і свідчать про певний рівень захоплення та шанування сильних жінок.

Звісно, мої спостереження можуть бути не повністю об’єктивними, адже я бачу цей світ очима візантійця, вихованого у власних традиціях та культурі. Та все ж, ця подорож надала мені нового розуміння про різноманіття світових культур та їхніх звичаїв.

Сподіваюся скоро повернутися до Константинополя та розповісти тобі більше про мої пригоди.

З найкращими побажаннями, Іоанніс

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *