Головна сторінка ГДЗ (зміст) – 9 клас Щупак
Що означає історія повсякденності?
Це вивчення минулого через погляд звичайних людей різних груп суспільства певної історичної доби. Вона досліджує зміни в житті людей з плином часу та чинники, що на це впливали.
Чому опис війн, революцій, біографій можновладців та полководців не дає повної картини минулого?
Такі описи не містять повсякденних історій життя пересічних людей, на яких впливали глобальні події. Тому історична картина виглядає неповною.
Коні як транспорт були повністю замінені автомобілями в Нью-Йорку за 13 років. Про що це свідчить?
Це свідчить про розвиток високоефективної ринкової економіки, заснованої на конкуренції та широкому запровадженні досягнень науково-технічного прогресу у виробництві.
Запитання та завдання
I. Знаю й систематизую нову інформацію.
1. Які події включала в себе «подвійна революція», що заклала основи нової, індустріальної цивілізації?
Подвійна революція включала Французьку революцію 1789 року та промислову революцію у Великій Британії, яка розпочалася у другій половині XVIII століття.
2. У чому полягали особливості розвитку системи міжнародних відносин у XIX столітті?
Падіння імперії Наполеона та Віденський конгрес заклали підґрунтя майбутніх протиріч між державами Європи та світу. У XIX столітті формуються національні держави в Німеччині та Італії. Німеччина і США стають претендентами на перерозподіл сфер впливу у світі. У цей період було завершено завоювання Індії Британією та започатковано насильницьку торгівлю з країнами Сходу, що суттєво вплинуло на розвиток регіону.
3. Якими були головні риси соціально-економічних та політичних процесів у XIX столітті?
- Індустріалізація та розквіт промисловості, що змінили соціально-економічну структуру багатьох країн. З’явилися нові соціальні групи, які відіграли важливу роль у подальших політичних процесах.
- Колоніальна експансія європейських держав з метою експорту товарів та експлуатації ресурсів колоній.
- Формування національних рухів, що протистояли імперіям та колонізаторам.
- Політичні революції в багатьох країнах, які призвели до зміни політичних систем та розвитку демократії.
- Прогрес науки і технологій, що змінив життя людей та підвищив ефективність виробництва.
- Соціальні реформи на користь робітників та інших груп населення.
4. Назвіть основні тенденції розвитку науки й мистецтва у XIX столітті
У XIX столітті наука та мистецтво швидко розвивалися завдяки зростанню суспільного інтересу до інновацій та досліджень.
Наука переживала розквіт – з’являлися нові відкриття у фізиці, хімії, біології, математиці. Були сформульовані теорія еволюції Дарвіна, закон збереження енергії. Науку почали застосовувати у виробництві.
Технологічний прогрес призвів до зростання продуктивності виробництва, появи нових машин та швидкої індустріалізації.
У мистецтві домінували стилі романтизму, реалізму та імпресіонізму. Романтики підкреслювали індивідуалізм та емоції, реалісти прагнули відтворити реальність, а імпресіоністи – відчуття світла й атмосфери. Наприкінці століття з’явився модерн.
5. Схарактеризуйте основні зміни в повсякденному житті людей протягом XIX століття
З’явилися великі заводи та фабрики в містах, що змінило спосіб життя сільських мешканців та ремісників.
Нові технології та винаходи збільшили обсяги виробництва, здешевили товари та зробили їх більш доступними.
Розвинувся транспорт – залізниці, пароплави, що прискорило торгівлю.
Зросла урбанізація, з’явилися нові міські будівлі, магазини, театри.
Відбулися соціальні реформи на користь робітників.
Запроваджено обов’язкову освіту через потребу в кваліфікованих кадрах.
6. Покажіть на карті імперії, які домінували у світі в XIX столітті
Британська імперія: найбільша у світі, контролювала Індію, Африку, Канаду, Австралію.
Російська імперія: Європа, Кавказ, Сибір, Аляска.
Французька імперія: Африка, Південно-Східна Азія.
Німецька імперія (з 1871 року): одна з найбільших сил в Європі, контролювала промисловість і торгівлю.
США: експансія в Північній Америці, вплив в Латинській Америці і на західному узбережжі Тихого океану.
7. Схарактеризуйте основні особливості української історії XIX століття
Головною проблемою була відсутність української державності та колоніальний поділ українських земель між іншими імперіями. Водночас відбувався процес формування української національної свідомості, який визначають як період національного відродження.
Відчувалися певні впливи європейських революцій та модернізаційних процесів, але вони проходили повільніше, ніж в Західній Європі. Зросла чисельність населення з 10 до 26 мільйонів осіб.
8. Поясніть значення термінів і понять:
індустріальна цивілізація – доба розвитку суспільства, що характеризувалася стрімкою індустріалізацією, застосуванням наукових досягнень, зростанням населення та кількості кваліфікованих працівників;
«довге XIX століття» – історичний період з 1789 року (початок Французької революції) до 1914 року (початок Першої світової війни).
II. Обговоріть у групі
1. Чи можуть подолання проблем та відповіді на виклики, які постають перед суспільством, сприяти формуванню нових суспільних здобутків?
Так, можуть. Адже подолання проблем завжди означає набуття нового досвіду, а досвід є суспільним здобутком.
Спробуйте визначити, які здобутки отримала сучасна Україна завдяки суспільній відповіді на виклики останніх часів.
Серед найважливіших здобутків:
- Розвиток ринкової економіки після здобуття незалежності
- Перехід до демократії після Революції Гідності
- Військова реформа та модернізація збройних сил
- Зростання громадської активності
- Розвиток IT-галузі та успіхи українських ІТ-фахівців
2. Якщо вважати, що під час «довгого ХІХ століття» історія Заходу злилася зі світовою історією, то чи означало це «другорядність» історії Нового світу?
Ні, не означало. Хоч багато подій в Новому світі були пов’язані з історією Заходу чи мали на неї вплив, історія Нового світу має свої унікальні риси та особливості, важливі для розуміння світової історії.
Наприклад, завоювання Америки принесло значні зміни в культуру, економіку та політику народів цього регіону. Також історія Нового світу містить чимало інших важливих подій, що вплинули на світову історію. Отже, її не можна вважати другорядною.
Чи можна вважати події в США та Канаді в ХІХ ст. та пізніше частиною історії Заходу — поряд з історією європейських країн? Чи можна так само говорити про країни Латинської Америки?
Так, події в США, Канаді та Латинській Америці у XIX столітті можна вважати частиною історії Заходу поряд з європейськими країнами.
Історія Північної Америки тісно пов’язана з історією Європи, зокрема Британії та Франції, оскільки ці країни були їхніми колоніями.
Водночас, Латинська Америка має багато спільного в культурному та історичному плані із Заходом через вплив Іспанії та Португалії.
Проте не можна стверджувати про повну ідентичність цих регіонів. Латинська Америка має свої унікальні риси в культурі, політиці та економіці. Тому її історію слід розглядати в тісному зв’язку, але не ототожненні з історією країн Заходу.
III. Мислю творчо й самостійно
1. Британський історик Е. Гобсбаум метафорично назвав Французьку революцію 1789 р. та індустріальну революцію в Британії — тобто промислову й політичну революції — «подвійним кратером великого діючого вулкану» і, заразом, означив період 1789–1848 рр. як «століття революцій». Як ви розумієте ці слова?
Цим Е. Гобсбаум підкреслює, що ці дві революції були величезними історичними подіями, наслідки яких були настільки масштабними й невпинними, ніби виверження потужного вулкану.
Французька революція зруйнувала феодалізм і принесла республіканську форму правління, а промислова революція започаткувала стрімку індустріалізацію. Разом вони кардинально змінили політичний і соціально-економічний устрій Європи та світу.
Тому 1789-1848 рр. часто називають “століттям революцій”.
2. На думку американського історика І. Мак-Ніла, з ХІХ ст. історія Заходу злилася зі світовою історією й поглинула історію всіх інших цивілізацій. Що, на ваш погляд, це означає?
Це означає, що з XIX століття історія Заходу (Європи та США) набула настільки великого впливу у світі, що фактично почала домінувати в уявленнях про світову історію, затінивши при цьому інші цивілізації.
Причинами цього стали колоніальна експансія західних держав та економічне домінування Заходу. В результаті склалося упереджене ставлення до історії незахідних культур.
Проте кожна цивілізація має свою унікальну та цінну історію. Для повного розуміння світової історії важливо вивчати минуле різних народів.
Чи можна сказати, що після «довгого ХІХ століття» самі події в Європі були найважливішими та визначали хід світової історії у ХХ ст.?
Ні, не можна. Хоча ХІХ століття справді мало величезний вплив на формування сучасного світу, у XX столітті відбулася низка глобальних подій та процесів, які не обмежувалися лише Європою.
Серед них – дві світові війни, деколонізація, становлення світових організацій, зростання впливу СРСР і США, розвиток глобалізації, науково-технічна революція тощо. Все це свідчить, що XX століття мало складний і багатогранний характер.
Отже, не можна стверджувати, ніби самі події в Європі визначали світову історію в XX столітті. Це був результат взаємодії багатьох чинників у світовому масштабі.
Ознайомившись із подіями сьогодення, чи можна сказати, що на початку ХХІ ст. європейська історія є світовою історією, поглинувши історію інших частин світу?
Ні, на початку XXI століття не можна стверджувати, що європейська історія поглинула історії інших регіонів і є світовою історією.
Світова історія зараз є результатом складної взаємодії багатьох культур, країн і регіонів. Важливі події відбуваються в різних частинах світу – на Близькому Сході, в Азії, Африці, Латинській Америці. Вони впливають на перебіг світової історії.
Європейська історія, безсумнівно, є вагомою складовою світової історії. Проте вона не може “поглинути” інші історії, адже кожен регіон робить свій унікальний внесок у розвиток людства. Для розуміння світових процесів потрібно враховувати всі ці взаємопов’язані частини.